16.2

– Про що замислились? – Асіанин закрив інфопанель і сперся на перила, геть-чисто забувши, що нещодавно сумнівався в їхній надійності.

– Про шлюб, – чесно відповіла Флора. – І про кохання. Вибачте, мені потрібно дещо зробити.

Вона пройшла повз нього, повністю поглинута новою ідеєю, і лише біля дверей зрозуміла, що обрала не ті слова. Обернулася, готова до пояснень, і зіткнулася поглядом із Персом. Мабуть, це була та сама іскра, без якої не обходяться романтичні історії. Чи момент повного порозуміння, хтозна?

– Обережніше з Роксами, Сніжко. З вами Ален харизматичний і ввічливий, але він не знає співчуття. Бретт, навпаки, надмірно емоційний і не контролює себе, але він не здатен дати відповіді ваші запитання. Краще пошукати інші варіанти.

– Як?..

– Ви дуже молода і довірлива. У Торі-Ейлі тільки Ален поводиться із вами чемно, і ви помилково вважаєте, що з ним можна обмінятися інформацією на рівних. Водночас Бретт неврівноважений, а тому може вибалакати щось корисне.

– Я довірлива, а не передбачувана! – Флора гарячково вигадувала, як викрутитися з цієї ситуації. – Моя мета – не Рокси, а… а…

– Лада Ши. – Перс простяг їй брошку з камерою. – Секретарка, по суті, теж частина цієї родини, але безправна і непомітна. До того ж вона непогано до вас ставиться. Поговоріть із нею.

– Та де ж я її знайду? – розгубилася Флора. – Ладу звільнено, вона більше тут не живе!

Асіанин вказав на край саду, де виднілася самотня постать у білому плащі.

– Виявляється, живе. Хотілося б знати, чому.

***

– Ален не поспішає мене проганяти, – невесело посміхнулася Лада Ши, тупцюючи під квітучою вишнею, що вже почала осипатися, і втоптуючи гострими каблуками ніжні біло-рожеві пелюстки в мокру землю, – тому що гадки не має, як багато мені відомо про справи його батька і чи готова я торгувати цією інформацією.

– А ви готові? – Флора затамувала подих, очікуючи почути ціну чи хоча б натяк на умови співпраці. – Інформація – це ідеальний товар для тих, кому вона потрібна.

– Поки що платить Ален. – Співрозмовниця наче не могла встояти на одному місці, постійно рухалася, щось смикала і озиралась. – Мені немає сенсу шукати альтернативи.

Колишня секретарка охоче вступила у діалог. Було помітно, що їй до смерті нудно і хочеться поговорити з кимось без значка поліції. У минулому навіть вороги не назвали б її пліткаркою, проте зараз вона опинилася без роботи і не знаходила собі застосування.

Флора відчувала незручність через те, що Перс чує кожне її слово. Навряд чи Лада Ши була б відвертою в присутності сторонніх, тим паче асіан. Жасмин добряче її налякала… До речі, зізнання щодо Евіна Псарка та Аруеля Еспати секретарка інспектору не відправила.

– Ви багато років працювали на Ділена Рокса, Ладо. Можливо, Ален дбає про вас без прихованих мотивів?

Секретарка засміялася. Витягла з потертої на згинах сумочки напівпрозорий блакитний шарф і неквапливо обмотала його навколо шиї, залишивши кінці вільно тріпотіти на вітрі.

– Ален нічого не робить просто так, – сказала вагомо, граючись гілочкою вишні. – Чула, він показував вам «серце Торі-Ейл»? Вражає. Але не думайте, що Рокс сповнився до вас почуттями. Це неможливо. У Роксів немає серця. Шукайте інші пояснення.

– А не підкажете, що таке «серце Торі-Ейл»? – Флора щільніше застебнула легку весняну куртку: незважаючи на сонце та плюс сімнадцять, стояти на відкритому просторі було некомфортно. – Система управління?

Гілка тріснула, і Лада здригнулася, майже на хвилину застигла стовпом.

– Музей, – відповіла врешті-решт. – Історія Роксів від перших колонізаторів до великого Ділена. Багато пафосу, легенд і мішури. Хм… Ви справді не знали? Значить, чутки брешуть і Ален за вами не впадає? А Гері клянеться, що ви зачепили його міцно. От і вір пересудам…

«Гері – скупий на слова водій, що забирав Алена з Аві-Ейл і запам’ятав мене. Він не схожий на пліткаря. Чому ж цей чоловік раптом почав говорити про почуття? Лада Ши щось замовчує», – зауважила Флора.

– Щодо Бретта теж краще не вірте. – Саме цього ранку дещо обурливе на цю тему обговорювали покоївки. – Він одержимий, але не мною. Ви знали Лізу? Чому вона настільки важлива для нього?

Секретарка сховала руки в кишені і відвернулася, уникаючи вітру. Чи не хотіла дивитися на співрозмовницю?

– Ліза була ідеальною. – У голосі Лади вистачало сарказму. – В цій дівчині втілилися усі мрії Бретта. На жаль, Флоро, ми з вами знаємо, що ідеальних людей не існує. Бідолашна Ліза… – Секретарка знову рухалась, її чорні туфлі були обліплені пелюстками вишневого цвіту й короткими яскраво-зеленими травинками. – У ті дні я її зневажала, але тепер хотіла б вибачитися. Вона не вибирала такої долі. Її коротке життя – яскравий приклад того, що означають люди для Роксів.

– І що ж? – Флора затамувала подих, передчуваючи відповідь.

– Нічого.

«Я вгадала», – вона кивнула з розумінням і підійшла ближче, бачачи, що Лада Ши налаштована на довгу розмову, але нервується і немов віддаляється, чисто символічно намагається сховатися за гілляччям.