Розділ 16.1. Ліза

Флора почувалася чудово і не розуміла, чому її оточують лише похмурі люди, занурені у важкі роздуми. Нарешті над Торі-Ейл сяяло яскраве полуденне сонце! Термометр показував плюс сімнадцять за Цельсієм, вітер, що терзав садибу останні дні, стих, темні хмари пропливали далеко на горизонті і, якщо вірити синоптикам, загрожували тільки південно-західному примор’ю.

Все довкола зазеленіло, вцілілі залишки квітучого саду пахли на радість мешканців особняка, у ставок щойно завезли нових коропів. Захисний купол обіцяли відремонтувати надвечір, огорожу перевірили двічі, внутрішню та зовнішню інфомережу полагодили ідеально. Життя покращувалося!

Щоправда, мало хто це помічав.

– Цвітеш і пахнеш, Сніжко. – Жасмин з самого ранку перебувала в поганому настрої. – Щось гарне снилося? Чи не снилося погане?

«Чоловік, чия думка мене цікавить, сказав, що мій стрибок у холодну воду – не безглузда дурня, а надмірно емоційна реакція на стресову ситуацію. Люди не тварини, іноді принципи легко заглушають інстинкти. Я вчинила необережно, небезпечно, ризиковано, необдумано і так далі згідно з віандійським словником синонімів, але не божевільно. Знаю, в глибині душі я з Персом не погоджуюся, проте хіба це має значення? Він турбується, а не дорікає, втішає, а не насміхається. Завдяки цьому весь світ ніби стає трохи добрішим», – могла б відповісти Флора.

Але асіанка не жадала спілкування. Вона сиділа на терасі, куди її вмовляннями та лестощами витяг напарник, гризла великий шматок шоколадної халви й ігнорувала чудову погоду та доброзичливу компанію. Її займала форель. Жасмин уже склала десятки теорій, сама знайшла в них прогалини і пірнула в безодню безпорадності.

– Припустімо, Сенріка отруїла Азаль. Отрутою форелі, пам’ятаю. Потім Самон Ейт накидав цієї риби в ставок, де Азаль регулярно купалася. – Флора стояла біля перил і щосили намагалася допомогти хоча б морально. – Що б сталося, якби вони зіткнулися? Форель і Азаль?

– Укус, година чи дві страждань і єднання з Віандою навіки, – буркнула асіанка. – А що?

– А те, що під час розтину отруту виявили б. Нещасний випадок став би вбивством, Ейта посадили б як мінімум за ненавмисне. – Міркувати про смерть під теплим промінням було незвично. – Він ненавидів Ділена Рокса, а не Азаль. Навіщо ризикувати?

– Якщо ризик був. – Перс стояв поруч: розглядав знімки з місця злочину, які дістав «від знайомого». – Якби Азаль померла і в неї знайшли якусь ємність із отрутою, справу б закрили швидко, ще й смерть Сенріка на неї повісили б. Необережне поводження чи навіть самогубство через почуття провини. Ну а Ейт вивудив би рибу і заткнув рота хлопцю, який допомагав носити контейнери. Або наплював би на розголос, бо дядькові Рокса закон не писаний.

– Якби?! – Жасмин зім’яла обгортку від халви і гарячково засунула в кишеню спортивної куртки, проігнорувавши утилізатор, що тьмяно блимав поблизу. – Надто багато ймовірностей, Персику! Азаль не дурепа. Після вбивства Сенріка вона б позбулася доказів. У неї була б отрута лише в тому випадку, якби їй її підкинули або якби наша ясновидиця мала звичку регулярно труїти знайомих! Погодься, обидва варіанти відверто слабенькі. Підкинув хто? Не Ейт – якби у нього була отрута, він би не морочився із живою рибою. Чи Азаль – маніячка? Але її життя – відкрита книга, за десять років постійних спектаклів перед камерою якісь гріхи випливли б назовні!

Внизу щось загуркотіло, пролунали гучні невдоволені голоси і добірна лайка. Флора стривожено визирнула з тераси і майже відразу ж полегшено видихнула: шум зчинили робітники, які ще зрання прибирали територію. Коли вона повернулася до співрозмовників, похмура атмосфера, що оточувала Жасмин, зникла. Асіанка ніби проковтнула цілу баночку кави і перетворилася на потік енергії, що палав жагою дії.

– Десять? Це ж ніщо, особливо за нинішнього рівня пластичної хірургії! Персику, а що було раніше? Азаль Сонцелика – яскравий псевдонім, вона з’явилася на екранах відносно недавно. Яке справжнє ім’я цієї жінки? Не кривись, я знаю, що ти передбачаєш усе. Хто вона? Звідки?

Перс посмикав одну з поперечин тераси, і та залишилася в його руці, вищирившись погнутими кріпленнями.

– Не подобається мені тут, – несхвально зауважив асіанин. – Чи це випадковість, чи розраховано на Роксів, чи слабке місце ще десь чекає свого часу… Не заздрю ​​мільярдерам. Сенс мати гроші, якщо постійно живеш у страху?

– Не заговорюй мені зуби! – наполягала Жасмин. – Хто така Азаль? Звідки?

– Запитай краще, коли, – неохоче здався Перс. – Я ще шукаю інформацію, але ось те, що є. Вперше про Азаль Сонцелику заговорили шість із половиною років тому. Вона була асистенткою Сенріка Ясноокого. Він у ті дні вважався зіркою планетарного масштабу, але за пів року вони розійшлися зі скандалом, і відтоді Азаль стала набагато багатшою і відомішою за наставника. Із законом вона не конфліктує, нерухомістю не володіє, гонорари отримує готівкою, податки сплачує вчасно. Яке ім’я вказує у деклараціях, уявлення не маю.

Флора повільно пройшлася терасою, не до кінця вірячи, що асіани справді підозрюють яскраву відкриту Азаль не в одному, а в кількох злочинах.

– Ну добре, уявімо, що Азаль і справді… емм… Азаль колись уже використовувала отруту віандійської форелі, – промовила, дивлячись удалечінь, на зелені простори Торі-Ейл. – Тобто Самон Ейт знав про це. Знав, що вона носить пляшечку з отрутою. Отже, він – людина з її минулого? Тоді чому Азаль не позбулася його насамперед? Ейт – загроза її новому життю!