13.3

***

– Пані Ши, про те, що Рокс готував масштабний проєкт, мені відомо, про його стосунки з Евіном Псарком – також. – Жасмин нетерпляче перервала розповідь Лади і визирнула в коридор, боячись пропустити Самона Ейта і баронесу. – Ближче до суті, будь ласка. Чому ви вважаєте, що вбили Сенріка Ясноокого?

Секретарка кліпнула, її затуманений спогадами погляд набув ясності.

– Тому що я розповіла Ейту про свої підозри! – прошипіла вона, схвильовано смикаючи поділ сукні. – Вранці Рокс, кажучи простими словами, відшив спільників, а вдень він помер. Наштовхує на роздуми, згодні?

– У них обох непробивне алібі.

– Та хто в наш час убиває персонально? – обурилася Лада Ши. – Будь-якому дурню зрозуміло, хто найняв убивцю! Рокс, Грон та Еспата співпрацювали роками, і раптом Рокс викинув друзів як сміття! Так не роблять у пристойному товаристві.

«О так, у пристойному товаристві можна гнобити лише сторонніх», – саркастично подумала Жасмин, прислухаючись до чиїхось кроків у коридорі.

– Ви заявили Ейту, що вбивця – Грон або Еспата? Недоторканні політики? Ейт найняв Сенріка, щоб озвучити це у прямому ефірі, але… Стривайте. Сенрік сказав: «…його власний…». Тут мається на увазі син, хіба ні? Не кажуть «його власний друг». Його найкращий друг? Його єдиний друг?

– Найкращий. – Секретарка похитнулася і схопилася за настінний світильник. – Сенрік мав сказати: «його найкращий друг», але в останній момент він повернув гроші і поскаржився на погрози. Розумієте, Самон надто багато п’є і не тримає язика за зубами. Він, напевно, десь згадав про Сенріка.

– І Сенріка змусили змінити «видіння», ще й убили для закріплення ефекту.

– Так!

– Отрутою віандійської форелі.

– Так!

– Тієї самої форелі, яку тягає за собою Самон Ейт? Не переборщуйте з брехнею, пані Ши. Цю версію шито білими нитками. Ймовірніше, що Ейт і підставив племінників, і отруїв Сенріка.

Невеликий кулачок Лади врізався у стіну.

– Маячня! Ейт ненавидів Ділена Рокса, але любив сестру! Він нізащо не зашкодив би її дітям!

– Тоді навіщо він кинув заборонену законом рибу у ставок Торі-Ейл?

– Я також не можу цього зрозуміти!

Коридором пройшла покоївка, тягнучи убік ліфта невелику валізу на коліщатках. Від сходів поспішав управитель, за ним широким кроком ступав носій із допотопним візком для речей.

– Побачимося пізніше. – Жасмин без роздумів залишила Ладу Ши. – Не втікайте з Віанди і не сподівайтеся, що поліція оцінить ваші свідчення.

– Я зроблю заяву для преси!

– І закінчите як Сенрік? Тобто з погляду справедливості я маю вас підтримати, але мені не подобаються трупи, пані Ши. Гарного дня.

Управитель і носій якраз увійшли до кімнат, відведених Аріт Ундійській та її дочкам. Судячи зі швидкої розмови на підвищених тонах, що доносилася звідти, баронеса жадала терміново покинути особняк і злилася через неквапливість слуг.

– Не так швидко, шановні, – пробурмотіла Жасмин, прямуючи до них.

Ліворуч від неї клацнув замок.

«Самон Ейт! І йому закортіло накивати п’ятами! Ну чому так невчасно?» – Вона схопила довгу тонку скульптуру, яких стояло вдосталь на кожному поверсі Торі-Ейл, і заблокувала двері баронеси.

– Поліція! Вас затримано! – крикнула у відповідь на прокльони. – Вигадуйте алібі! – І повернулася до літнього чоловіка з ціпком, що вийшов у коридор.

Самон Ейт мав кращий вигляд, ніж того разу, коли його відкачували медики. Йому давно перевалило за шістдесят, і було видно, що останні роки він присвятив випивці. Сухе жовте обличчя, опухлі повіки, смикані рухи, неохайний, нехай і дорогий одяг, і стійкий сморід перегару створювали образ запійного п’яниці, і лише різкий погляд світло-зелених очей підказував: цей чоловік переживає не найкращі часи, але до дна ще не опустився і чудово розуміє, що відбувається довкола.

– Ви старий та немічний, пане Ейт. – Жасмин за дві секунди перегородила йому шлях. – Не ускладнюйте своє та моє життя.

– Рука підніметься на каліку? – глузливо запитав він.

– Ваша піднялася на дівчину, чи не так? Якби ваша воля, Флора Даньята гнила б у в’язниці за крадіжку чи пограбування. Я за рівноправність статей і віку, тому обійдемося без сантиментів. Гаманець і форель. Питання однакове для обох випадків. Навіщо ви це зробили?

Ейт важко навалився на ціпок і подивився на двері баронеси, в які зсередини лупили, схоже, стільцями.

– Щодо гаманця ти сама знаєш відповідь, асіанко. Даньята посягнула на святе, і я вжив заходів. Її треба було ізолювати й навчити розуму. Якщо вона хоче вибачень, то гаразд, я перепрошую. А форель, вибач за чесність, не твоя справа. Забирайся!

«Посягнула на святе? «Обмовила» Бретта? Чи Лада Ши має рацію? Ти захищаєш обох синів сестри?» – Жасмин ухилилася від удару ціпка й вибила його ногою.

– Я не жартую, пане Ейт, – сказала з усією переконливістю, яку зуміла зобразити. – Ви не безневинне немовля, церемонитися з вами ніхто не буде. Інспектору ви сказали, що кинули заборонену рибу в ставок, щоб насолити Алену Роксу, але я в це не вірю. Він, як і Бретт, ваша кров. Якщо Бретт – «святе», то Ален точно не ненависне поріддя пекла. І де логіка?