13.2

***

Лада Ши почала працювати на Ділена Рокса незадовго до смерті його дружини.

Рокс вибрав пані Ши з двох причин. Перша: її коефіцієнт інтелекту був вищим, ніж у більшості претенденток на місце секретарки, і поєднувався з приємною екзотичною зовнішністю. Друга: Амона Ши, мати Лади і найвідоміша археологиня системи, обіцяла Ділену якнайшвидше розібратися зі спадком корінних віандійців і зробити наймача не просто багатшим на кілька мільярдів – у разі успіху він здобув би світову славу і зміг би заявити права на саму планету, опираючись на домовленості між колонізаторами та останніми з птахолюдей.

Рокс був непоганим босом. Навіть після трагедії він не зривався на підлеглих, не вимагав неможливого, не демонстрував зневагу… Засмучувало одне: довіри нова секретарка не мала і не уявляла, як її заслужити.

А ще друзі начальника були просто огидні. Особливо Аруель Еспата, що досиджував останні місяці в президентському кріслі і поводився зі службовцями як мерзота. Щоправда, мовчазний і стриманий (і відносно молодий) Керн Грон лякав Ладу більше, ніж хтиві жарти президента.

Здавалося, Грон постійно перебував у важких роздумах про долю світу, але часом ніби повертався в реальність і свердлив першу-ліпшу людину пронизливим поглядом світлих, майже прозорих очей. Від цього ставало моторошно, особливо після того, як одного разу Лада зазирнула в його досьє і побачила стару закриту справу про викрадення і катування, де Грон був підозрюваним.

Втім, десь за місяць секретарці випав шанс довести свою відданість Роксу. Знайшовся безумець, який подав на нього до суду! Якийсь фермер із передгір’я Амоні, розташованого біля Шреського моря і відомого добре збереженими пам’ятками історії стародавніх віандійців, звинуватив «РоксГруп» у незаконному захопленні клаптика землі площею якихось пів гектара.

За фактом, компанія справді без дозволу залізла на чужу територію. А що робити, якщо Рокса цікавило саме те місце, але власник (упертий старий осел!) відмовився навіть розглядати щедру пропозицію щодо продажу? Виноград його родина там вирощує, бачте, впродовж шести поколінь!

Ще й суддя трапився принциповий – Евін Псарк. Чесний, уявіть собі. Одружений з мільйонеркою, а тому без потреби в грошах.

Тоді Лада вперше побачила, що в ідеально збалансованій і дружній трійці Рокс-Еспата-Грон не все так гладенько, як розписувала преса.

Грон наполягав на визнанні провини, поверненні землі (жодних артефактів птахолюдей там не знайшли, незважаючи на припущення археологів), виплаті компенсації, допомозі у відновленні виноградників та публічних вибаченнях. З фінансової точки зору Рокс цього б і не помітив, зате медіа оцінили б добру волю мультимільярдера.

Еспата пропонував вчинити за принципом «немає людини – немає проблеми». Без позивача справа затихне, і це буде оптимальним варіантом. ЗМІ не повинні пронюхати, через що все почалось. Якщо громадськість дізнається, що Ділен Рокс і його партнери всерйоз цікавляться птахолюдьми, планету перевернуть догори дриґом.

Рокс хотів виграти справу будь-якими засобами, причому не стільки задля репутації компанії, скільки задля свого его. Він підставив суддю, і в цьому злочині секретарка теж забруднила руки.

Саме вона подала ідею щодо секс-скандалу та шантажу. Розрахунок елементарний: хабарі й тому подібне публіка забуває швидко, а ось інтимні подробиці будуть ялозити довго і нещадно. Псарк погодиться на все, аби не стати зіркою новин.

Ділен Рокс пішов ще далі і не просто підсунув судді дівчину з цінником – знищив його життя, заодно виплутавши Еспату з чергової мерзоти. А, здобувши виправдання у суді, похвалив секретарку за кмітливість. Відтоді вона стала його довіреною персоною, і відтоді мир між ним і Гроном тримався на волосині.

До останнього місяця.

У Торі-Ейлі з’явилася Флора Даньята, і напруженість зросла до критичної межі. Як і раніше, думки розділилися. Еспата вимагав, щоб дівчина зникла безслідно. Грон голосував за визнання провини та вибачення. Рокс запевняв, що цілком законно зможе обіграти все на свою користь.

Лада не знала, який компромат має молода вчителька з далекої шахтарської планети. В цьому питанні бос не був відвертим. Після прибуття Даньяти він перестав довіряти оточенню. Навіть Ален, улюблений і надійний син, залишився поза грою.

Незадовго до смерті Рокс раптом став одруженим чоловіком і змінив заповіт. Міняв він його разів п’ять, і зачитував секретарці, щоб дізнатися «думку народу». Варіант, у якому майно ділилося порівну між синами та дружиною, Лада забракувала як такий, що зовсім не поєднувався з особистістю наймача, інші звучали більш-менш прийнятно. Особливо останній, де Флорі та вигнанцю Бретту діставався суто символічний (порівняно з основним капіталом) спадок.

Секретарка не сумнівалася: врешті бос відкриє карти й попросить про реальну допомогу. Він – командний гравець, а вона неодноразово доводила свою відданість.

Цей день настав швидше, ніж Лада припускала.

Рокс розсварився із Гроном та Еспатою і звинуватив їх у зливі якоїсь надважливої інформації Б’єну Зареку. Потім погризся з Аленом – знову-таки через «Олімпікус», що просунув законопроєкт щодо зниження вікового цензу на продукцію, призначену для внутрішнього ринку.

Згодом маленький Касіал, якого Даньята сяк-так навчила елементарних правил ввічливості, надумав подякувати батькові за захопливу іграшку. Як виявилось, ігровий набір замовив не Ділен Рокс, а анонім, та ще й виробником на упаковці значився горезвісний «ІгрОлімпікус».