11.4

– Відстежила? Розумна асіанка… І знову ввічлива. Нудно. Чи збираєшся торгуватися?

– Збираюся трошки вас шантажувати, пане Рокс. Я розумію, що ви не допомагатимете мені за покликом вашого напрочуд чуйного серця. – Жасмин дряпнула кінчиками пальців насадку, проте камера була надто високо. – Вибирайте, чим пожертвуєте: здоров’ям чи гордістю?

Ален зітхнув і опустився навколішки, підставивши спину.

– Зрозуміли з пів слова? Розумний віандієць. І старомодний. Дякую, це дуже люб’язно.

– Залазь! – гаркнув він, спростовуючи останнє зауваження. – Та не тупцюй, я не залізний! І поспішай, хоча… Впевнений, із кімнати Еспати «пінгвін» піде опівночі, коли система запускає самодіагностику і вимикає спостереження на десять секунд.

– Далеко він утече за десять секунд… – Жасмин колупала насадку, але та трималася міцно.

– До будь-якої з двадцяти кімнат цього поверху, – відрізав Рокс. – Не гай час! Там мають бути магнітні засувки, і…

– Я відшкодую збиток. – Жасмин віддерла камеру разом із кріпленням і зістрибнула на пухнастий килим коридору. – «Пінгвіни» йшли ще повз дві… Нічого, залишмо їх на потім. Готові до подвигів заради Віанди та славного імені Роксів?

– Ні. Стій, асіанко! Другий труп мені сьогодні не потрібен.

– Я не збираюся нікого калічити!

Ален глянув так, що Жасмин вперше в житті не продовжила дискусію. Потім Рокс забрав камеру, швидким клацанням від’єднав «Хамелеонку» і засунув тонкий напівпрозорий круг собі в кишеню. Прошипів щось на кшталт: «Гроза бандитів, захисниця знедолених, спадкова мізкогризка…» і викликав охорону.

Якщо хлопці зі служби безпеки і вважали наказ господаря Торі-Ейл дивним, то не показали цього. Вони одягли захисні костюми і провели захоплення за всіма правилами. Чоловіка, що перебував усередині, вивели в наручниках, хоча він і не думав чинити опір. Інспектору Ільсу повідомили про інцидент, труп відправили в кріокамеру, кімнату Еспати опечатали, гостей чемно, але наполегливо відіслали геть.

– Якщо місце злочину тут, то чому труп був у вашій вітальні, пане Рокс? – Вирваний зі сну поліцейський напнув піджак поверх сірої піжамної сорочки й забув застебнути верхній ґудзик штанів, але дивився похмуро і не намагався підлещуватися. – Ви наказали перенести тіло?

– Та ні, це в асіанки хобі таке – раз на тиждень переставляти покійників, – серйозно доповів Ален. Страшної й болісної смерті він уникнув лише тому, що встиг скривити губи в напруженій посмішці і додати: – Прокиньтеся і займіться справою, інспекторе. Визнаю, мої методи суперечать правилам, але погодьтеся, ситуація вимагала термінової реакції. Ми з пані Жас Лі Мін загнали вбивцю в глухий кут. Хіба цього замало?

Інспектор перевів каламутний погляд із розламаних дверей на камеру, що валялася під стіною.

– Який сенс змінювати місцеположення трупа?! – рикнув непривітно. – Який, га?!

Рокс знизав плечима і нагадав: затриманий чекає на допит.

– Що це дало розслідуванню, окрім проблем? – не вгавав Ільс. – Що?!

– Ви мені скажіть. – Ален розвернувся і махнув Жасмин, показуючи на ліфт. – Шукати мотив – це ваша робота.

Грубе обличчя поліцейського повільно спотворилося у гримасі розуміння. Схоже, до нього дійшло, що вигадувати чіткі, задовільні і для начальства, і для народу пояснення недавнім подіям доведеться саме йому, причому це завдання стане доленосним у його кар’єрі.

– Точно. Моя. – Інспектор потер перенісся і на мить опустив важкі опухлі повіки. Коли він розплющив очі, його погляд прояснився, на лобі розгладилися зморшки, куточки рота піднялися, натякаючи на посмішку. – Від долі, як-то кажуть, не втечеш. Де вбивця?

– Підозрюваний, – влізла Жасмин, зачеплена готовністю Ільса вірити Роксам на слово й уникати слизьких тем. – Він не зізнався, докази проти нього мають пройти експертизу. Формально його вину поки що не доведено. Гарний адвокат…

– …триматиметься від нього подалі, – обірвав поліцейський. – Доброї ночі. Боюся, вранці мені все ж таки доведеться поставити вам кілька питань.

– Боюся, задати їх доведеться прямо зараз, – передражнюючи тон інспектора, заявила Жасмин. – Полегшу вам життя і скажу, що Аруеля Еспату я не чіпала, моєї ДНК на ньому не виявиться за жодних обставин. Якщо пощастить, одна з покоївок підтвердить, що підозрюваний вийшов із кімнати екс-президента за дві-три хвилини до мене – точно в той час, коли я просила охорону прислати на гостьовий поверх медиків і вислуховувала їхні глузування та звинувачення в алкоголізмі. Знаю, це й близько не алібі, але хоч якийсь матеріал для роботи, правда ж?

Шалений погляд Ільса натякав, що нахабна асіанка забула своє місце, проте Жасмин не зачіпала чужа ворожість. Якби не заступництво Рокса, інспектор охоче повісив би на неї всіх собак і скоріше закрив би справу. Асіанин за кілька метрів від свіженького трупа – це ж подарунок долі, а не злочин!

– Ходімо, – нагадав від ліфта Ален. – Суддя Псарк, напевно, зачекався.

– Суддя? – Поліцейський не зумів приховати обурення. – Навіщо ви залучили до розслідування скандально відомого суддю? Це ж суперечить…

– Не залучили, – перебив його Рокс. – Упіймали. Він убивця, інспекторе. Тобто звісно, неврівноважена і справедлива асіанко, поки що він підозрюваний. Здивовані?