Розділ 8.1. Віандійська форель

Флора прокинулася з думкою про те, що події останніх днів погано позначилися на сюжетах її снів. Зазвичай їй снилися або милі дурниці, або неприємна буденність, але людина-невидимка – це зовсім інший рівень сновидінь. Ще кілька таких нічок – і сиве волосся гарантовано!

– На випадок, якщо ви забули, – монотонно долинуло збоку, – я вас охороняю, бо Жасмин засмучена. До вчорашнього вечора її ніколи не били, відчуття їй не сподобалися і тепер вона страждає через власних жертв, яким, певен, начхати на її каяття.

«Не наснилося… Ну чому все це відбувається саме зі мною?» – Флора зробила три глибоких вдихи і розплющила очі.

– Доброго ранку, Персе, – як не дивно, голос не здригнувся, та й загалом сьогодні присутність асіанина сприймалася спокійніше. – Хіба ви не збиралися зранку перевірити, кому належить кров зі стіни?

– Збирався. Але Жас зволила сказати, що їхати нікуди не треба, бо зі спальні покійного Рокса ще не забрали аналізатор ДНК. Менше ніж за годину ми дізнаємося, кому закортіло лізти до вашої кімнати посеред ночі.

Флору пройняло морозом. Звісно, постраждала Жасмин, проте не варто забувати, хто був метою людини в маскувальному костюмі. І який у цьому сенс?! Флора Даньята не має ні грошей, ні влади, ні перспектив. Від її існування не залежить зовсім нічого! Навіть якщо зірки так зійдуться, що якимось дивом вона отримає Торі-Ейл, серед статків Рокса це крапля у морі.

– Не надто радійте. – Перс по-своєму витлумачив її мовчання. – Я б не ставив на ту пляму. Пам’ятаєте, костюм не вимкнувся? Важко уявити, щоб людина поранилася до крові і не порушила цілісність костюма.

– Думаєте, це кров Жасмин?

– Побачимо за годину. У будь-якому разі не хвилюйтеся. У вашого недоброзичливця зламана рука і пристойний струс мозку, непоміченим він Торі-Ейл не покине. Я вийду поки, а ви…

– Не йдіть, – зірвалося з губ, перш ніж Флора переборола страх.

– Так налякалися, що асіани здаються меншим злом? – Перс кивнув із розумінням. – Як скажете.

Вона зібрала одяг і пішла у ванну кімнату – звичайнісіньку, без технічних викрутасів. Крізь тонкі двері почула, як увімкнувся інфоекран. Реклама, реклама, знову реклама і ще трохи реклами… Новини почалися лише тоді, коли свіжовмита і трохи причепурена Флора повернулася до кімнати.

– Не змерзнете? – Асіанин коротко глянув на її тонку світло-блакитну сукню. – Погода погіршала. Цього разу обіцяють справжню бурю.

Флора накинула на плечі товстий кардиган і подивилася на екран.

– Місцевий канал?

– Інфомережа збоїть, міжпланетку не тягне. Вимкнути?

У кадрі майнуло знайоме обличчя, і Флора заперечливо похитала головою.

– Це ж той екстрасенс, – зауважила, згадуючи недавню передачу. – Чому його фотографія у жалобній рамці?!

Як з’ясувалося, Сенрік Ясноокий не прикидався. Він помер по-справжньому – за п’ятнадцять хвилин після прямого ефіру, у лікарні, оточений лікарями, а не магічними витребеньками та вдячними глядачами. Отруївся неправильно приготованою віандійською фореллю – дорогою рибою з отруйними залозами, що нагадувала справжню форель лише зовні. Люди, з якими Сенрік ділив трапезу, пройшли медичне обстеження, їхнє життя не під загрозою. Стосовно того, що сталося, ведеться слідство.

– Це вони на задньому плані? – прошепотіла Флора, не в змозі впоратися з шоком. – Жінку в червоному я, здається, десь бачила…

– Азаль Сонцелика, найвідоміша сучасна птахопоклонниця. – Перс скривився, наче це ім’я було образою. – Дуже талановита шахрайка, дехто вважає її справжньою чаклункою. Маю визнати, її фокуси вражають, часом навіть я готовий повірити у надприродне, але славу вона здобула дикими танцями в людних місцях. Зараз Азаль разом із чоловіком перебувають у Торі-Ейл. Викинути її Ален не може, громадськість йому цього не пробачить. Щоправда, кімнату Сонцеликим він не виділив, тож живуть вони на природі.

– Під дощем?

– Погана слава теж вимагає жертв. Натомість репортери цю пару обожнюють. Особливо Азаль за її ненависть до спідньої білизни та звичку спати під кущами голяка.

Флора зіщулилась, уявивши, як холодно дощовими весняними ночами. Хоч Азаль і хотіла більше епатажу, така поведінка вимагала чимало сили волі.

І здоров’я.

– Комусь не пощастило. – Асіанин порився в кишені і дістав упаковку харчових пігулок. – Підкріпіться, Сніжко, – передав їх Флорі, – я не раджу харчуватися в цьому будинку за жодних обставин.

– У якому сенсі не пощастило? – Вона з вдячністю взяла яскраву коробочку, що обіцяла ситість на двадцять чотири години. Втім, спрагу пігулки вгамувати не могли, але це був їхній єдиний недолік.

– Якби Сенрік помер, звинувативши у вбивстві Алена або Бретта, зчинився б неабиякий галас. На розслідування це не вплинуло б, але репутація Роксів опустилася б нижче абсолютного нуля. А так… Недомовленість можна трактувати по-різному, а те, що сталося його на власному каналі, Ален напевно поверне на свою користь. Бідолаха Сенрік… Безглузде вбивство, інакше й не скажеш.

Флора вдавилася пігулкою і закашлялася, намагаючись дістати чашку із залишками вчорашнього шоколаду. Перс послужливо постукав її по спині, ледь не вибивши дух, і передав запечатану пляшку води.