7.3

***

Північ давно минула, зеленуваті місяці Віанди ліниво поглядали крізь хмари, поодинокі краплі дощу падали на гладенький камінь садових доріжок і розліталися дрібними бризками. Помітно потеплішало і піднявся туман. Вітер затих, але все ж примудрявся струшувати з голих гілок цілі жмені води.

Жасмин не збиралася заходити до будинку аж до ранку. Десь там бродить Перс, він захистить дурну віандійку. А завтра буде новий день і нові турботи… Та й образливі слова мають вивітритися з голови за ті години, що залишився до світанку.

Здавалося б, чого дутися? Асіани – всесвітнє зло, це знає кожен. Жасмин із напарником у чому тільки не звинувачували, часом до них навіть заявлялася поліція з ордером на арешт. Такий світ, нічого не вдієш. Але Флора сприймалася не як ворожий чинник навколишнього середовища, тому її недовіра зачіпала сильніше, ніж причіпки влади чи отрута Роксів.

На верхніх поверхах Торі-Ейл почало гаснути світло. Жасмин рахувала вогники, що зникали один за одним, і подумки перебирала імена великосвітського зброду, який зібрався на похорон. Прибуло близько двадцяти людей: далекі родичі, друзі сім’ї, навіть затяті вороги Рокса – напевне, щоб позловтішатися. Ален не проганяв нікого. Такий вже безглуздий віандійський звичай: не зачиняти двері перед тими, хто хоче провести покійного в останню путь, і не важливо, що за життя вони його ненавиділи.

Ще зранку завітала баронеса Аріт Ундійська з величезними валізами та виводком дочок – добре вихованих слухняних красунь із ляльковими личками, фігурами фотомоделей та інтелектом мавпочки, причому одним на всіх. На Віанді, серед колонізаторів якої не було жодного аристократа, баронесу знали дуже добре. Вона доводилась Ділену Роксу кузиною і з юності марила про титул.

Щоб отримати бажане, Аріт вийшла заміж за ексцентричного барона з убогої феодальної планети – судячи з деяких чуток, єдиного її власника і мешканця. Після появи третьої дочки барон канув у невідомість, залишивши дружині купу боргів і зворушливий прощальний лист.

Борги сплатив Ділен Рокс із тією умовою, щоб кузина ніколи не намагалася зводити своїх нащадків із Аленом чи Бреттом, причому озвучив він це у прямому ефірі якоїсь місцевої передачі. Відтоді баронеса вважала себе ворогом Роксів номер один, що не завадило їй нарядити дочок (молодша якраз досягла повноліття) в найсучавніші вбрання і нагрянути в Торі-Ейл із грандіозними планами.

Між іншим, Аріт марнувала час. До родинних зв’язків на Віанді ставилися суворо, шлюби між троюрідними братами та сестрами засуджувалися. Навіть якщо станеться диво (а це неможливо, тому що спадкоємці Рокса не здатні на щирі почуття) і між молодими людьми спалахне полум’я кохання, такі стосунки не матимуть майбутнього.

П’ятий поверх нарешті поринув у темряву. Жасмин дійшла до кінця садової доріжки і зупинилася біля огорожі, борючись із бажанням торкнутися товстих прутів, що ледь помітно світилися. Сигналізація це чи ілюмінація, вона не знала і не хотіла привертати зайву увагу, якщо правильний перший варіант.

У крайньому зліва вікні четвертого поверху з’явився дебелий силует і спалахнув вогник. Курець, хай йому грець… Якісний тютюн на окраїнних планетах коштував захмарно і вважався розкішшю, яку не кожен міг собі дозволити, але Б’єн Зарек димів безперервно.

І що тут забула така людина? Він – другий після Ділена Рокса багатій Віанди, статки сколотив на золотих копальнях і сфері розваг. «Олімпікус», що віднедавна лізе з кожної щілини, – його дітище. Подейкують, Б’єн Зарек збирається розпродати все і перебратися в більш розвинені краї, проте хто в це повірить? Зі смертю Ділена у Б'єна з’явилися дуже привабливі перспективи.

Жасмин пройшла вздовж огорожі, прямуючи до добре освітленого ставка. Ліхтарі відбивалися в темній воді, створюючи атмосферу казки, але худорлява фігура, що хникала на мокрій лаві, в цей пейзаж зовсім не вписувалася.

– Гей, Сніжко! – Руде волосся одразу впадало в очі. – Розум зовсім втратили?! Швидко йдіть під дах! У вас на Віанді медицина як у печерних людей, можна й від застуди здохнути!

Дівчина здригнулася всім тілом і мовчки підвела голову.

– Перепрошую, я помилилася, – зніяковіло пробурмотіла Жасмин. – Але ж і ви на холоді не сидіть.

Це була не Флора – якась рудоволоса незнайомка, і близько на неї не схожа. Начебто та подружка Бретта, яку він прилюдно послав куди знав незрозуміло за що. «Та» – тому що мелькала ще одна, довгонога платинова блондинка. З нею Рокс поводився набагато ввічливіше.

Жасмин залишила дівчину лити сльози і попрямувала в темряву, сподіваючись хоч там знайти затишну самоту. Не вийшло – прямо за рядами невисоких саджанців самовіддано кохалася парочка птахопоклонників. І що їм треба в Торі-Ейлі? Ділен Рокс мав погані стосунки з цим культом, особливо після вибриків Бретта.

«Вогкість, сльота, плюс сім за Цельсієм, але їх, схоже, зігріває сила справжньої Віанди», – інших пояснень не знайшлося.

Жасмин зітхнула і повернула до особняка, на сходах якого теж виднілися люди: троє невідомих і навряд чи важливих чоловіків і управитель Ліам Рут. Вони дружно витріщилися, пожираючи поглядами піжаму з маками, проте від коментарів утрималися.

У вестибюлі стара Енда Шерк, колись прославлена ​​співачка і світська левиця, лаяла свого чи то онука, чи коханця за надто яскраву краватку.

– Гей, дорогенька! Принеси мені мартіні, та швидше! – хрипко вигукнула вона.