5.2

***

Інспектор Ільс, чиє обличчя нагадувало потріскану цеглину, а тіло – затягнутого в мундир тюленя, прибув надвечір. На той час Флора встигла сотню разів проклясти свою долю, проте ні асіани, ні персонал Торі-Ейл, що різко віддалився і наче забув про колишні спільні посиденьки, ні Бретт Рокс, який поки що перебував під дією гіпномузики, не поділяли її суму.

– Могло бути й гірше, – мимохідь зауважила Жасмин, більше хвилюючись про те, що в Торі-Ейл занадто довго доставляють піцу.

– Здатись ви завжди встигнете, – обнадіяв Перс, не відриваючись від переговорів зі старими знайомими із поліції.

– Оце ж пощастило! – відкрито говорили слуги.

Ну а інспектор під час зустрічі лише сумно зітхнув і пішов за Флорою до її кімнати. Недовірливо оглянув спартанське вмеблювання (ліжко, стіл, два стільці, екран і шафа, нічого зайвого, все стандартного сірого кольору), примостився біля вікна і запропонував:

– Почніть від самого ранку. Наскільки я розумію, класні кімнати розташовані в крилі навпроти кабінету Ділена Рокса. На подвір’ї не ростуть дерева. Ви могли бачити, що там відбувається, чи не так?

Флора кивнула.

– Тільки якщо пан Рокс відчиняв вікно, – уточнила з деяким побоюванням. – Того дня воно було відчинене майже до обіду.

– І ви часто на нього поглядали? З восьмої ранку до… – Інспектор дивився запитально, чекаючи продовження. – До?..

– З дев’ятої тридцять до тринадцятої нуль-нуль. Касіал займався за спеціальною програмою без чіткого графіка. Пан Рокс вважав, що хлопчик має сам навчитися продуктивно розподіляти свій час. Розумієте, Кас – дуже здібна дитина, але трохи… Як би це сказати… Недисциплінована. Йому нудно вивчати матеріал, призначений для дітей його віку, тому я… Зрозумійте мене правильно, інспекторе Ільс. Я не вважаю себе психологинею і не думаю, що вчинила правильно, але інших варіантів не знайшла. Загалом… Ми випередили стандартну програму деяких предметів, і Касіал зацікавився навчанням.

– Навіщо ви розповідаєте це, пані Даньято? Який стосунок Касіал має до подій того дня?

Флора опустила очі. Для зустрічі з поліцією вона одягла той самий строгий костюм, в якому була на оголошенні заповіту. Він виглядав і офіційно, і презентабельно, проте чомусь асоціювався з поганими звістками і посилював тривожний настрій.

– Касіал, як і багато дітей, захоплювався стародавньою Віандою. Він часто дивився передачі про те, що у далекому минулому нашу планету населяли гуманоїди, добре розвинені у технічному плані. «Птахолюди», як їх називають у науково-популярних фільмах, хоча нічого спільного з птахами у них не було. На цьому навіть засноване вчення чаклунів-птахопоклонників, хоча я вважаю, що корінні віандійці не розуміли забобонів. Їхні технології так і не зуміли дослідити, знаєте? Супутники, які працюють тисячі років на сонячних батареях, досі на орбіті. Вони добре захищені й, кажуть, можуть використовуватись як зброя.

Масивна щелепа інспектора почала рухатися, наче він раптом згадав про невидиму жуйку в своєму роті.

– Ближче до справи, пані Даньято.

Флора трохи розізлилася – насамперед на себе за недоречний відступ. У дитинстві вона теж захоплювалась інопланетною расою, що підкорювала Всесвіт задовго до людства і зникла, залишивши багату, але неприступну спадщину. Навіть у тематичний табір приїжджала… Шкода, що перша та єдина екскурсія до стародавнього підземного містечка закінчилася трагедією.

Якби не це, Флора Даньята напевно вивчала б або історію, або археологію. Ех, або успадкувала б сімейну шахту, бо не отримала б клаустрофобії. Уточнення: про клаустрофобію говорили лікарі, причому з явним сумнівом та підозрою на симуляцію, а Флора вважала, що просто ненавидить тісні приміщення і за бажання запросто зможе це перебороти.

– Як щодо шкали часу? – продовжував інспектор. – Можливо, вам буде легше розповідати все поступово?

– О дев’ятій тридцять пан Рокс розмовляв із Аленом Роксом і постійно посміхався. Ділен Рокс, не Ален. До десятої ми з Касом будували гіпотези щодо прадавніх віандійців і у вікна не виглядали. О десятій Ділен Рокс мав розмову із управителем, потім йому принесли якийсь напій. До одинадцятої у нас із Касом була математика, яку ми обоє ненавидимо. У цей час пан Рокс працював на самоті. Потім до нього прийшов незнайомий мені чоловік, за пів години – ще один. О дванадцятій знову заглянув управитель. Касіал помітив машину доставки і залишив класну кімнату. Я побігла за ним, але не встигла догнати. Йому надіслали подарунок – набір солдатиків. Ну, знаєте, такі невеликі фігурки, запрограмовані грати різні сценки? Кас замкнувся з цими штуками в себе, а о дванадцятій п’ятдесят поніс їх до батька. Через мою незграбність він проскочив повз мене, увірвався до кабінету пана Рокса і…

Флора запнулася.

«І сталася жахлива сімейна сварка», – напрошувалося продовження.

Інспектор відвернувся до вікна, розстебнув верхній ґудзик форменої сорочки і втупився вдалину пустим поглядом.

– І Ділен Рокс уперше в житті накричав на Касіала, – сказав беземоційним тоном. – Розламав його іграшки й викинув в утилізатор. Так кажуть покоївка та управитель. Вони не чули, що саме вивело Рокса з рівноваги. Маєте що додати?

Флора спохмурніла. Ще вчора вона вважала, що повинна донести поліції кожну дрібницю, але послання Ділена Рокса дуже похитнуло її впевненість у правосудді.