4.4

Рокс пройшовся кімнатою, наче бачачи її вперше. Поправив сувенір на столику, розсіяно витяг із бару почату пляшку віскі і потягнувся до склянок.

– Визнаю, пане Рокс, вам така містифікація не під силу. Але вибачатися не буду, тому що ви охоче нею скористалися заради зиску.

– Заради виживання, – відрізав Ален. – Позавчора після обіду мого батька жорстоко вбили у його власному кабінеті, ввечері з’ясувалося, що він співмешкав із двадцятитрирічною дівчиною, вранці – що вона претендує на спадщину, а вдень ця ваша Флора майже прямим текстом звинуватила у вбивстві мене. Я мав вжити заходів.

Жасмин зачинила двері у ванну кімнату і підійшла до широкого вікна, з якого відкривався вражаючий краєвид на околиці Торі-Ейл.

– Якнайшвидше змішати її з брудом? Розумію, – промовила без емоцій. – Ті, хто при владі, звикли так чинити. До речі, ваш братик теж неправильно оцінив ситуацію. Вирішив, за допомогою вчительки намагаються оббрехати його, і напав на неї. Цікаво, хто йому доніс, та ще й так оперативно? Вочевидь, тут залишилися вірні Бретту люди. Але, звичайно, це не моя справа і не мої проблеми.

Позаду брязнули склянки. Вона не обернулася – дивилася на безкраї простори, оповиті сріблястим туманом.

– Це зробили за наказом вашого батька, – сказала рівно. – Речі Флори підміняли поступово, день за днем, інакше вона помітила б, що діється щось дивне. Навіщо? Він був не при своєму розумі чи смертельно хворий? Може, Ділен організував власне вбивство?

Рокс поставив віскі на підвіконня і штовхнув до Жасмин.

– Батько нічим не хворів, – відповів на подив мирно. – Нічим серйозним, розумієш? Нічим таким, що не вилікували б гроші. А чому ти впевнена, що твоя клієнтка не жила у цій спальні? Все свідчить проти неї: і ДНК, і слуги, і записи з камер. Дуже якісні записи.

– Вона вперше побачила ейс-хвильовий душ учора вночі і, скажімо так, не знайшла з ним спільну мову.

– Або прикинулася.

Жасмин задумливо взяла пляшку, на дні якої хлюпала бурштиново-жовта рідина. Піднесла до носа, принюхуючись, і невдоволено пирхнула.

– Ви самі в це не вірите, пане Рокс, – відповіла без звичної агресії. – Флора Даньята та коханки Ділена Рокса – це навіть не смішно. Громадськість легко поманити історією Попелюшки, але ми з вами добре знаємо вашого батька. Просто приймемо той факт, що Ділен чомусь організував фіктивний шлюб, причому організував якісно. Питання в тім, чому саме Флора і чому саме зараз? Хіба що він боявся, що може раптово померти?

«Боявся надто жадібного до грошей сина і підготував йому мачуху, щоб погрожувати позбавленням спадщини? Дурниці. Ділен Рокс міг залишити все Касіалу. Та будь-кому, навіть благодійним організаціям! І залишив взагалі-то… А учительку прив’язав до іншого сина – паршивої вівці в сім’ї. І в чому тут сенс?» – Жасмин притулилася чолом до прохолодного скла, вдивляючись у мерехтіння ліхтарів.

– Мені про це нічого не відомо. – Ален сів на підвіконня поряд із нею. – Виявляється, я зовсім не знав свого батька… – Він глянув на годинник і посміхнувся. – До півночі лишилося десять хвилин. Незабаром цей ненормальний день закінчиться і повернеться реальність. Раз у нас коротке перемир’я, підкину тобі зайву ідею, асіанко. Законодавство Віанди дає лазівку, щоб відібрати будь-яку спадщину, яка дісталася не родичам і не державі, а свідоцтво про шлюб завадить мені забрати Торі-Ейл.

– Тобто суть не в шлюбі, а в спадщині? Чи не простіше було вдочерити Флору?

– На Віанді – ні. До речі, якщо Бретт зникне, ваша учителька залишиться ні з чим.

– Не зникне.

Декілька хвилин вони мовчали. Жасмин обмірковувала почуте, Рокс розглядав віскі на світло і ніби не наважувався зробити ковток.

– Ділен змінив заповіт п’ять днів тому. Повернув додому Бретта і, по суті, зобов’язав Флору наглядати за ним. Ваш батько знав, що помре. Він би не вчинив так, якби мав вибір.

– Дивна ти… Ми з батьком однакові, але для нього в тебе вистачає виправдань. – Ален залпом перехилив склянку. – Він добре платив?

– Достатньо.

– І скільки ж ти коштуєш, асіанко?

«Скільки ти коштуєш, красуне?» – Жасмин згадала першу зустріч із Діленом Роксом.

Він спитав це і вилетів у вікно. Повернувся, запитав знову… На його щастя, скло не встигло відновитися. Ну а третій раз не знадобився – Рокс-старший був кмітливим типом.

– Вам точно не по кишені, пане майже небіжчик.

Ален забрав пляшку і надовго приклався до неї.

– Сильні незалежні жінки знають собі ціну, – пробурмотів, витираючи губи, – і можуть назвати її з точністю до віаніту. – Його рука важко впала на плечі Жасмин. – Мені надто погано, щоб торгуватися. Отримаєш, скільки забажаєш.

Вона вивернулася, м’яко обійняла його, мазнула губами по щоці…

– Одного разу Ділен попросив мене про три речі, – прошепотіла на вухо. – Не вбивати, не зраджувати і добре їсти. Тільки з поваги до його пам’яті я не зверну вам шию. Доброї ночі, пане Рокс. Спробуйте купити собі гарних снів.

– Все продається, асіанко. Абсолютно все.