Розділ 4.1. Блудний син

Флора втиснулася в спинку крісла, готова провалитися крізь землю. Вона пишалася своєю витримкою, що допомагала терпіти і витівки бешкетника Каса, і традиції Віанди, але раптом зірвалася і не знаходила цьому пояснень. Який сором! Завдяки телекамерам її істерику побачать у кожному куточку системи, можливо, навіть удома.

Це було найгірше. Міжпланетні канали поки не розпинали «ту аморальну Даньяту, що обкрутила самого Ділена Рокса», а називали її «подругою», «коханкою», «співмешканкою». На рідній планеті Флори стосунки без шлюбу не засуджувалися, різниця у віці не мала особливого значення, і за свою репутацію вона не переживала. Але влаштований прилюдно скандал із бійкою – зовсім інший рівень ганьби.

Світло погасло. На сцену вийшов високий кістлявий чоловік у мішкуватому костюмі і почав довгу занудну промову про те, якого чудового громадянина втратила Віанда.

– Все на місці? – Жасмин, не зважаючи на обурені погляди спостерігачів, забрала відвойовану сумочку і витягла гаманець. – Чудово, документи і карта є. Сподіваюся, код на ній не записано? В дечому Віанда нереально відстала, згодні? Раніше я навіть не знала, що гроші можна тримати на фізичному носії. Гей, посміхніться! Ви повернули своє законне майно і дізналися ім’я грабіжника, а я подбаю про те, щоб він не поскупився на компенсацію.

Флора вичавила вдячну посмішку і вдала, що не почула зневажливого: «Стільки шуму через жалюгідні сім тисяч… Я офіціантам на чай більше кидаю», що долинуло із сусіднього ряду.

Біля сцени виник рух. До першого ряду підійшла дівчина у смугастій сукні і щось сказала одному з присутніх. Той підвівся і зник у тіні, але на мить його обличчя освітилося поки що порожнім екраном.

Ален Рокс?

Спадкоємець фінансової імперії частенько бував у Торі-Ейл, проте тримався подалі від персоналу.

Зате він красувався на світлинах у серйозних виданнях і з’являвся на екранах. Минулого тижня маленький Касіал майже до опівночі чекав випуск економічних дебатів за участю брата, але заснув на музичній заставці. Флора не наважилася його будити. Вранці під час сніданку вони подивилися запис і назвали його надто жорстоким, хай і вражаючим.

Рокс розмазав опонента швидко та безжально, не дозволивши захиститися. Він обривав будь-які заперечення, кидався в контратаку і бив у болючі місця. Не гребував використовувати особисту інформацію, видавав погрози за дружні поради та геть ігнорував несміливі потуги ведучого повернути розмову у звичайне русло.

– Добре запам’ятайте цю гарненьку пику, Сніжко. – Жасмин теж дивилася на спорожніле крісло у першому ряду. – Ален Рокс із тих, хто вважає себе владикою світу. Шкода, що за привабливою оболонкою не видно гнилу душу… Нехай вас не обманюють його зелені очі, високі вилиці та широкі плечі. Цей покидьок, образно кажучи, матір рідну задушить, якщо вважатиме, що вона не вписується у його плани. О! Погляньте, Бретт Рокс активізувався. Тримайтеся міцніше, щось назріває!

Довговолосий хлопець впевненим кроком перетнув конференц-зал і вмостився на порожнє місце прямо перед носом Алена, що саме повернувся. Глядачі зашушукалися, в промові оратора з’явилися верескливі нотки, охоронці злагоджено виступили з кутків. Ален зупинився, махнув рукою, і…

І йому винесли інше крісло.

– Нерви в нього сталеві, – зітхнула Жасмин. – Заздрю. А куди це дівся Персик?

Флора озирнулася. Досі Перс та інспектор Ільс маячили в неї за спиною, змушуючи почуватися невпевнено і згадувати неприємні години допиту, проте тепер вони обидва зникли. Чи не туди, куди викликали Алена?

– Забудьте. Він знає, що робить, – у навмисне безтурботному голосі асіанки вчувалося хвилювання. – У них там геть усе неспокійно. Кажуть, патологоанатоми зчепилися над трупом Рокса як шуліки. Одні приписують йому серцевий напад внаслідок жорстокої атаки і вмивають руки, інші готові ризикнути і шукати справжню причину смерті – якийсь токсин, що швидко розкладається. О, все, тихо! Монолог підходить до фіналу, зараз пустять заповіт… Тримайтеся, залишилося недовго мучитись у невідомості.

«Прогноз не дуже обнадійливий», – Флора глибоко вдихнула і випросталася.

– …сумуємо разом із його сім’єю, – промовив оратор і вклонився. – Прошу хвилину уваги. Тепер ви почуєте останню волю Ділена Рокса. Пані та панове, – він дивився лише на Бретта, – проявіть повагу до його пам’яті.

Спалахнув величезний екран, що займав усю стіну. З’явився герб Міністерства юстиції, пробігла п’ятисекундна офіційна заставка, потім настала черга власне заповіту.

Рокс записав звернення ввечері, коли слабке сонце Віанди вже опустилося і за вікном кабінету горіли ліхтарі Торі-Ейл.

Флора була в цьому місці лише одного разу – тижнів зо три тому. Тоді неслухняний Касіал проскочив повз охорону і влаштував справжню істерику, відмовляючись вилазити з-під письмового столу та погрожуючи наковтатися жуйки, якщо його ризикнуть витягувати силою. Довелося лізти до нього, умовляти, розповідати повчальні історії про те, що примхи завдають іншим багато незручностей та страждань…

Хлопчик схоплював усе на льоту. Раніше йому ніколи не «промивали мізки пролетарськими промовами», як заявляв управитель, вимагаючи не засмучувати маленького пана жорстокою правдою життя.

Для Каса став новиною той факт, що за кожну його витівку розплачується прислуга, яка за ним не встежила. Та й те, що про його «пригоди» не повідомляють вічно зайнятому батькові, сильно позначилося на бажанні капостити.