Розділ 13.4. Таємниці відкриваються

Мені абсолютно не сподобалось те, що я почула. Рятувати цілий світ в мене не було жодного бажання. Я перезирнулася з Рейном — в його очах теж не читалося ентузіазму.

— Не думаю, що ми впораємося, — заперечила я. — Ми навіть не знаємо, як боротися з вашою Безоднею.

— Ми з Тісеєю вам допоможемо, моя люба. Не хвилюйся. Ви впораєтесь. Я точно знаю. Що ж, я дарма твою бабусю відіслала? Я сподівалась, що до нас прийде твій тато, але він в тебе надто вже хотів нормального життя.

— Йому з мамою не вдалося ним пожити, — я взяла зі столика чарку з віскі й зробила ковток — мені було боляче згадувати про батьків. — Темна магія все одно їх вбила. Не знаю, як так, адже вони завжди були обачними з артефактами.

— Темна магія підступна. Навіть з обачними.

Я розуміла це. Саме тому й не хотіла лізти в боротьбу з нею. Я не вважала, що впораюсь, хай там що не думала прабабуся.

— А чому Кайсар не вірив у порятунок Тенарії? — я так замислилася, що здригнулася від несподіванки, почувши питання Рейна, і ледь не пролила на себе віскі. — Чому вважав, що ви хочете її зруйнувати? Здається, він щось казав про повне знищення магії. І про те, що наш світ не захотів допомогти вашому.

Я вже встигла забути ту божевільну промову Кайсара, але Рейн її пам’ятав. І зараз він ставив доволі розумні питання.

Ельсара відповіла не відразу. Вона задумливо дивилася повз нас, роблячи маленькі ковтки зі своєї чарки. Ми терпляче чекали, коли вона збереться з думками.

— Знищення Безодні має певні наслідки, — нарешті заговорила вона. — Ви не зможете повернути світлу магію в Тенарію — у вас немає такої здібності. Ви можете лише знищити темну, але разом з цим зникне вся магія в нашому світі. Не всі готові жити без неї. Не всі вірять, що без магії можливо прожити. Ми надто звикли на неї покладатися. Проте, якщо вибір стоїть між здоровим і радісним, але складним життям і тим, де панують хвороби і відчай — я виберу перше. Краще жити без магії, тяжко працюючи, й усміхатися, радіти дрібницям, не страждати від важких хвороб, не хоронити дітей і коханих, аніж гнити заживо й шукати розради на дні пляшки. Та не всі згодні з моєю думкою, як я вже казала. Деякі вважають, що без магії, нехай і темної, Тенарія все одно загине. Я не знаю, чи мають вони рацію. Я просто хочу знищити темну магію. Я хочу побачити світ без неї. Я хочу знати, що все було не дарма, — Ельсара схлипнула й втерла долонею сльози, що скотилися по щоках. — Що не дарма мій чоловік ходив в пустки і ліс знищувати демонів й загинув, намагаючись всіх нас захистити. Що не дарма моя молодша дочка росла в іншому світі, без мене, чуючи лише іноді мій голос. Це так складно передавати послання крізь простір! Але хоча б так ми підтримували зв’язок. А Кайсар дурний! Я дала йому шанс на краще життя, без темної магії. Він мав приглядати за твоєю бабусею, а потім звести її з людиною, якій ми б передали амулет. Але він не зміг відгородитись від магії Безодні навіть у вашому світі. Він почав викликати демонів з Мороку, він пішов поганим шляхом. Деяких людей вже не виправити.

Ельсара знову замовчала. Я бачила, що вона засмучена, що їй важко говорити і не квапила з відповідями. Рейн теж виявився на диво терплячим і розуміючим.

— А щодо допомоги вашого світу… — Тісея продовжила замість прабабусі. — Так, свого часу він дійсно відмовився нам допомагати. Ще коли темна магія не надто поширилися, ми могли її знищити світлою й відродити колишнє джерело. Нам потрібні були світлі маги, багато магів. Та ваш світ не захотів воювати з нашими демонами і нашою темрявою. Вони заблокували можливість створювати портали між нашими світами — щоб ні демони Тенарії, ні її жителі не проникли до вас. Я можу їх зрозуміти — вони оберігали своїх, але все ж мені боляче, що нам відмовили в допомозі. Так, вони не повинні були допомагати, але ж могли!

— Але портали все одно з’являються, — нагадала я.

— Так, — кивнула Тісея. — Раз на одинадцять років. Люди, які їх відкривають, довго накопичують темну магію і тоді можуть розірвати простір. Раніше вони обережно це робили, проникаючи у ваш світ лише за крайньої необхідності, але зараз ситуація змінилася. Люди здалися. Вони стали жадібними, поглинають з Безодні багато магії — їм вже байдуже на її руйнівний вплив. Вони хочуть втекти звідси, доки є можливість. Але кожен темний маг, що проникає до вашого світу — це загроза для вас. Чим більше таких магів з’явиться, тим більше темної магії пошириться вашим світом. І він зазнає тих самих руйнацій, що і Тенарія. Він теж спотвориться. Не відразу, але його спікатиме та ж доля.

— Тобто не можна дозволяти тенарійцям проникати до нас?

— В жодному разі, — Тісея похитала головою.

— Але вони зараз активно намагаються до нас проникнути?

Я намагалася уявити масштаб катастрофи. І від однієї думки про те, що темна магія захопить мій світ мене кинуло в холод. Я зробила великий ковток віскі, намагаючись зігрітись, але навіть алкоголь не зміг повернути в моє тіло тепло.

— Так. І Спадкоємці Безодні хочуть вас використати, щоб відкрити постійний портал до вашого світу.  

— Спадкоємці Безодні? — перепитала я.

— Місцевий культ, — пояснила Тісея. — Вони давно вже зайняли королівський палац і керують всім, до чого дотягнуться їх загребущі руки. Вони дурять людям голови казочками про краще життя в новому світі і вони їх підтримують. Але кращого життя не буде. Куди б не пішли тенарійці — темна магія піде з ними. Не можна врятувати землю від бур’яну, просто зрізуючи його — треба виривати з корінням. А без коріння, тобто без магії, більшість тенарійців не хоче жити.

Тепер я багато чого розуміла, але легше від того не ставало. Я щиро хотіла допомогти Тенарії. Та чи вистачить в мене сил? Я боялась, що не впораюсь. Я ж не якась там обрана. Я звичайна дівчина. Ну, майже. Але ж не героїня!

— Ці кляті виродки спотворили сам сенс виразу «спадкоємці Безодні», — прабабуся несподівано знову заговорила. — Так в пророцтві називали тих, хто може очистити джерело від темної магії. Тобто ті, в кому тече магія Безодні, але чиста, не спотворена темрявою. Вони взяли цю назву для свого культу. А справжні спадкоємці — це ви.