Розділ 11.4. Портал до Тенарії

Рейн повернувся за п’ять хвилин — повністю вдягнений і з нахабною посмішкою на обличчі.

— Задоволена? — він вихопив з салату шматок помідору й закинув собі в рот.

— Дуже, — сердито буркнула. — Сідай вже. 

Снідали ми мовчки, якщо погляд Рейна, який відверто блукав від моїх губ і вниз, на футболку, що тісно обтягувала мої груди, можна назвати мовчазним. Врешті-решт я не витримала.

— Чого витріщаєшся? Не встиг роздивитися чи що?

Губи Рейна повільно розтягнулися в задоволеній усмішці. Він зробив ковток кави — схоже, він почав вже звикати до перцю в ній — і тільки тоді відповів.

— Дарма ти таку красу під одягом ховаєш.

І підморгнув.

А-а-а!!! Приб’ю гада! Ні, я розуміла, що Рейн мене навмисно дражнить і провокує, але я не могла не реагувати. Мовчати я не вміла.

— Пропонуєш мені голою містом ходити? — я подивилася на Рейна таким вбивчим поглядом, щоб він вже напевно зрозумів — зі мною краще зараз не жартувати. — Зараз холодно.   

Та де там! Щоб Рейн і зрозумів! А може й зрозумів. Просто любив ризик.

— Ні, лише вдома. Переді мною, — він усміхнувся ще ширше, грайливо повівши бровами.

Всередині я вже закипала, вже кришечка аж танцювала від надмірних емоцій. Очі гарячково забігали кухнею, вишукуючи, чим в цього безсмертного можна поцілити. Їжу жаль. Каву теж. Кришкою від каструлі — є ризик травм. Магію теж не слід використовувати — нажаліється Ейдену.

Погляд зупинився на склянці з водою. Ось воно! Я схопила її й хлюпнула Рейну в обличчя.

— Охолонь!

І переможно видихнула.

Рейн кілька секунд сидів мовчки, тоді повільно витер долонями воду з обличчя й трохи ображено на мене подивився.

— Я ж тільки вдягнувся. Тепер і футболка, і штани мокрі. Ти зовсім жартів не розумієш, Кассіє?

— А не треба мене з самого ранку бісити!

Я сердито склала руки на грудях. Може, я й перехопила через край, але Рейн мене сьогодні дістав. А день ще тільки починався. Не хочеться й уявляти, що на мене чекає ввечері.

— Страшна ти жінка, — Рейн похитав головою й, допивши каву, піднявся з-за столу. — Але за сніданок дякую.

— Яка вже є. Одяг можеш магією висушити. Чи ти не вмієш? — я єхидно всміхнулася.

— Я демонів знищую. Думаєш, я з мокрим одягом не впораюсь?

Зізнатися, були в мене такі сумніви. І не на рівному місці. Мій колишній хлопець чудово розбирався в бойовій магії, але на побутовій взагалі не знався. Його геніальна матуся вирішила, що хлопчику її знати не потрібно, що побутом має займатися його дівчина чи дружина. Так швидко в мене стосунки ще не завершувалися!

— Ой, та всі ви, чоловіки, битися вмієте, а в побуті що з магією, що без ради собі дати не можете.

Рейн сердито скривився, ніби я своїми словами зачепила його крихке й ніжне чоловіче его.

— Я взагалі-то сам живу. І з будь-якою магією справляюся. І з побутовими справами теж. Якщо в тебе був невдалий досвід з чоловіками в минулому, то не треба його вішати на мене.

— Якщо ти такий розумний, тоді допоможи мені приготувати їжу в дорогу — треба запастися хоча б сендвічами.

— Навіщо? Я купив локшину, пакети з сухою їжею, бляшанку з солониною, консервовані супи й енергетичні батончики. Поділюся з тобою.

— Я хочу сендвічі, — сердито процідила крізь зуби, не бажаючи здаватись. — Допомагай робити. Теж з тобою потім поділюся.

Я не хотіла визнавати, що не подумала про пакети з сухою їжею. Вчора всі мої думки були зайняті Ноксом й Ебігейл. Тому тепер я вперто збиралася стояти на своєму. Заодно хоч побачу, чи вміє Рейн розкладати на шматочки хліба ковбасу з сиром. Якщо він зараз втече — жодним сендвічем з ним не поділюся! Хай їсть свою локшину! І супи з банки! Не те, щоб я їх не любила, але я принципова.

— Кассіє, ти нестерпна, — Рейн похитав головою.

Я вже очікувала його ганебної втечі, але Рейн мене здивував — він дістав з холодильника ковбасу з сиром, помідори, зелень і почав розкладати все на столі.

— Чого витріщаєшся так, ніби чоловіка вперше за приготуванням їжі побачила? — Рейн криво всміхнувся, кинувши на мене швидкий погляд і знову повернувся до столу.

Я нічого не відповіла. Мені дійсно не траплялися чоловіки, які вміли готувати. Сподіваюсь, його таланти сендвічами не завершуються.