Розділ 11.3. Портал до Тенарії

Я вдяглася, намагаючись не думати про те, як тільки що світила голою дупою перед Рейном. І що тут такого? Ми дорослі люди. Вийшовши зі спальні, я помітила, що у ванні ввімкнене світло і чується плескіт води. Рейн охолоджується після того, що побачив? Сподіваюсь, холодна вода змиє з нього всі неправильні думки.

На кухні я відразу поставила варитися каву, а тоді дістала яйця — зроблю на сніданок омлет. Рейн ніби навмисно не поспішав виходити з душу, щоб не доєднуватися до приготування сніданку. Я йому ще це пригадаю! Коли омлет вже був готовий, а я нарізала салат, то почула кроки позаду себе. Відклавши ніж, я зробила ковток кави і повернулася до Рейна — і ледь не вдавилася. Закашлявшись, я відставила чашку і з обуренням подивилася на цього недоумка. Він зайшов на кухню в абсолютно непристойному вигляді! З одягу на ньому був лише рушник, що надто низько гортав його стегна, а з вологого волосся стікали краплі води на плечі й груди, скочуючись вниз до живота. Я так і провела поглядом зверху донизу, зупинившись надто довго на його ідеальному пресі. І чого він такий до біса привабливий?!

— Ти знущаєшся?! — обурилася я.

— Тобто? — Рейн знизав плечима, дивлячись на мене таким невинним поглядом, ніби не розумів, чому я злюся. Який актор! Та щоб йому!

— Ти в такому вигляді збираєшся снідати?

— А що не так? Тобі можна в рушнику квартирою розгулювати, а мені ні?

Мені страшенно хотілося схопити каву і вилити Рейну просто на його самовпевнену пику і… надто ідеально прес! Але ж каву жаль! Рейна — ні.

— Я виходила з ванної, а ти прийшов на кухню.

— А на кухню треба вдягати костюм з краваткою? — криво всміхнувся він, явно насолоджуючись тим, що вивів мене з рівноваги. — Вибач, не взяв з собою. Якби знав, що в тебе тут такий суворий дрес-код, обов’язково вдягнув би свій найкращий костюм.

От і як його не пристукнути після такого? Бісить! Жахливо бісить! Він просто нестерпний!

— Краще вдягни штани з футболкою, інакше снідати не пущу, — буркнула я, намагаючись не дивитись на його спокусливу фігуру. От як, як можна мати таке ідеальне тіло і такий нестерпний характер?!

— Злючка, — губи Рейна розтягнулися в широкій, хитруватій посмішці. Так, дивись на його губи, Кассіє, не на прес. Хоча губи теж нічого такі… Ні, стоп! Навіть не думай!

— Зніми вже цей клятий рушник! — гаркнула на нього відвертаючись.

— Прямо тут? — солодко промуркотів Рейн за моєю спиною.

— Тільки спробуй! — я різко обернулася й зиркнула на нього таким сердитим поглядом, що Рейн зробив крок назад. Ось так! Будеш знати! Я вмію лякати людей!

— І що буде?

Рука Рейна торкнулася краю рушника, ніби він збирався його зняти. І хоч я сама пройшлася перед ним в чому мати народила, але бачити Рейна в такому вигляді я зовсім не хотіла. Все ж, це мій дім, отже мої правила!

— Кину в тебе прокляття — таке, що з дівчатами більше не зможеш проводити весело час, — я підняла руку й призвала магію — фіолетовий клубочок крутився над моєю долонею, очікуючи мого рішення.

— І Ейден тебе відправить до в’язниці. Ти ж знаєш, що прокляття без вагомої на те причини заборонені.

— Тобі вже це не допоможе, — хижо всміхнулася я, уявляючи, як цей нещасний намагається позбутися мого фірмового прокляття. — Я проклинаю так, що зняти буває важко.

Кілька секунд Рейн мовчав, мабуть, зважуючи всі «за» і «проти», а тоді підняв руки в жесті капітуляції.

— Добре-добре, здаюся. Пішов вдягати штани.

— І футболку! — крикнула йому вслід.

Рейн зупинився біля дверей і обернувся до мене — знову з цією самовпевненою, хитруватою посмішкою.

— Боїшся закапати слиною підлогу!

— Боюся прибити тебе!

Рейн лише розсміявся у відповідь. Я ж розвернулася до столу й продовжила нарізати салат, вдаряючи ножем по огірках з помідорами з такою силою, ніби вони були винні в поведінці Рейна. Нелегка в нас вийде мандрівка до Тенарії! Якщо демони нас не приб’ють, то ми одне одного точно!