Розділ 10.3. Лікування

— Слухай, Рейне… — випивши зілля — гірке, з неприємним терпкуватим після смаком, — я звернулася до Рейна з проханням. Мені геть не хотілося його про щось просити, але в мене не було вибору. — Ти можеш зайти до мене додому і нагодувати Нокса? Я хвилююся, щоб він нікуди не вибрався.

— Магією? — хмикнув він.

— М’ясом. Але можеш і магією, якщо хочеш. Він охоче їсть світлові кулі.

— Різати руки собі не треба? — Рейн дивився на мене з недовірою.

— Ні. Він просто втягує в себе магічну енергію, яку ти створюєш. Це безпечно.

— Гаразд, — кивнув він, підводячись зі стільця. — Я пригляну за твоїм улюбленцем.

Останнє слово він вимовив з такою іронічною інтонацією, що я не сумнівалася — Рейну не подобається, що я тримаю вдома гримвара. Нехай він і зрозумів, що Нокс безпечний і шкодити нікому самостійно, без наказу чарівника, не буде, але любові до нього не відчував.

В лікарні я провела три дні. Кристал разом із зіллями поступово повертали мене до звичного стану і ввечері третього дня Маркус нарешті мене відпустив. Весь цей час Рейн надсилав мені кумедні фотографії з Ноксом. Цей рогатий зрадник постійно ліз до нього на руки і навіть видирався на плечі. Схоже, Нокс його полюбив, а от Рейн був не у захваті від такої уваги.

Проте ці фотографії не тільки веселили мене — вони змусили задуматися про одну неприємну річ. Хто буде наглядати за Ноксом, коли ми з Рейном відправимось до Тенарії? Я боялася розповідати про нього іншим. Можливо, не всі виявляться такими розуміючими, як Рейн. Але ж не брати Нокса з собою?

Єдина, кому я могла довіряти — Ебігейл. Проте я не була певна, що вона зрадіє наявності демонічної тваринки в мене вдома. Вона завжди серйозно ставилася до демонів, остерігалася їх, є вірогідність, що вона не відразу повірить записам дослідника. І розповість про гримвара Ейдену. Глава Гільдії точно не стане ризикувати і вилучить в мене Нокса без всіляких розмов. Добре, якщо помістить в клітку в Гільдії, а може й до Мороку назад відправити. Ми століттями жили за правилами й законами, що ніколи не змінювалися, не сумнівалися в них, а тут таке відкриття. Глава Гільдії має з обережністю до нових знань і відкриттів ставитися, я це розуміла головою, а от серцем — ні. Я не могла ризикувати Ноксом. Але й залишати його одного — теж не варіант. Отже, Ебігейл. Треба тільки її добре підготувати.

Ебігейл якраз зайшла до моєї палати, коли я збирала речі. Я завчасно попросила привезти Рейна зошит дослідника. Спочатку дам їй почитати, побачу реакцію, а тоді вже вирішу — розповідати про Нокса чи шукати інший спосіб приглянути за ним.

— Ебігейл, я маю тобі дещо розповісти… — почала я здалеку.

— Ви з Рейном вирішили одружитися? — реготнула вона, кидаючи веселий погляд на Рейна, що стояв поруч, сердито насупившись.

— Тільки після вас з Ейденом, — вколола її у відповідь.

Веселий вираз миттю зник з обличчя Ебігейл, поступившись такому ж сердитому, як і в Рейна.

— Розмріялась! — вона схрестила руки на грудях, як завжди, коли намагалася відгородитись від інших. — То що там в тебе?

— Ось, почитай.

Я простягнула Ебігейл зошит дослідника. Вона взяла його в руки й недовірливо подивилася на мене.

— Зараз? Весь?

— Ні. Лише там, де є стікери, — я спеціально відмітила стікерами для нотаток сторінки, де була важлива інформація. — Багато часу це не займе.

Ебігейл пройшла до крісла й почала читати. Я дивилася на неї, затамувавши подих. Хоч би вона перейнялася й підтримала мене з Ноксом. Хоч би все зрозуміла!..
___________

Як думаєте, Ебігейл погодиться наглядати за Ноксом і нікому про нього не розповість?