Розділ 9.2. Демони Безодні

Магія торкнулася демона, вона огорнула його своїм фіолетовим сяйвом. Демон моторошно закричав і весь засмикався, ніби наша магія його пропалювала наскрізь. Він почав повільно розпадатися на частинки. Ми вдарили знову, а потім ще раз, не даючи йому повернутись до своєї форми. Ми вже майже повірили, що нам вдасться перемогти демона, коли раптом Кайсар жбурнув у нього чорною іскристою кулею. Демон вмить набув форми — вже не туманної, а цілком реальної. Я не знав, що робити. Наша магія не брала його, а Кайсар був проти нас. Він був на одному боці з демоном і замість допомоги він лише заважав.

— Відступаємо, — шепнув я Кассїї, схопив її за руку і спробував відтягнути до дверей, активувавши щит.

— Ні! — рішуче заявила Кассія. — Якщо ми втечемо, демон вийде в місто і почне атакувати людей. Ми не можемо цього допустити.

— Ми не дуже допоможемо людям, якщо загинемо від цього демона. Нам треба покликати підмогу.

Її план мені зовсім не подобався. Я ще хотів пожити.

— Ні, — Кассія стояла на своєму. — Поки підмога приїде, цей демон може скоїти щось непоправне.

— Ти божевільна!

Я одночасно тримав щит, іншою рукою відбиваючись від демона, і намагався переконати Кассію, але, здається, простіше було протистояти демону, ніж сперечатися з цією дівчиною. Надто вже впертою вона була.

— Який в тебе план? — прошипів я, коли демон пробив мій черговий щит.

Я вже ледь тримався, мені потрібно було відновитись. Мій магічний резерв не розраховував на такого могутнього демона. Очі Кассії забігали кімнатою, вона шукала щось, що могло б нам допомогти. Коли я вже був близький до того щоб схопити її поперек талії, закинути собі на плече і силою витягти звідси, вона раптом усміхнулася, зовсім як той божевільний Кайсар, і прошепотіла мені:

— Прикрий мене.

Не встиг я виставити щит, щоб прикрити її від ударів демона, як Кассія метнулася до уламку скла, що валявся під ногами, і різанула себе по долоні. Коли виступила кров, вона підскочила впритул до демона і приклала закривавлену долоню до його грудей, вливаючи при цьому в нього магію.

— Згинь назад у свій світ! — прокричала вона — її голос громом прокотився кімнатою, ніби вона і його наповнила магією.

Я не сподівався, що це спрацює, але на мій подив демон пронизливо закричав, розпадаючись на густий чорний туман. Він спалахнув на мить фіолетовим сяйвом, а тоді його затягнуло назад до порталу. Проковтнувши демона, портал спалахнув теж, а тоді згас залишивши лише чорно-фіолетовий слід на стіні.

— Що ти наробила, дурна дівко?! — прокричав Кайсар, підіймаючись з підлоги. Він важко сперся на стіну поруч зі згаслим порталом. — Я думав, в тебе бодай трохи мозку є. Все ж ти онучка Сільтари. Від тебе, — він повернувся до мене, — я іншого й не очікував. Тісея не вибрала б для себе людину, яка піде проти неї. Але ти мені був потрібен заради амулету. Я мав потрапити додому, забрати в тебе цей амулет, щоб ти і твоя дівка ніколи не потрапили в Тенарію.

— Ваш план провалився, Кайсаре, — я спрямував магію на старого, щоб закувати його руки в магічні кайданки, але він спритно виставив щит.

— Тобі мене не взяти! Думаєш, я не знаю ваших фокусів? Думаєш, я б зміг ховатися стільки років від Гільдії, якби не прораховував все наперед? — Кайсар зареготав. — Прощавайте, діточки!

Кайсар знову торкнувся закривавленою долонею порталу, вливши в нього магію. Портал спалахнув. Я кинувся до Кайсара, намагаючись його зупинити, але встиг лише вихопити свій амулет з його руки. Кайсара затягнуло до порталу, який вмить згас, проковтнувши його.

— Йдемо за ним чи трохи відпочинемо? — я повернувся до Кассії і застиг — вона сиділа на підлозі, тримаючи поранену руку іншою і вся тряслася.

____________

Як думаєте, що з Кассією? Панічна атака, адреналін виходить після бою чи щось інше?