Розділ 9.1. Демони Безодні

Рейн

— Що ви робите? — вигукнув я, але Кайсар проігнорував моє питання.

Він підбіг до стіни, надто спритно для людини його віку, зірвав гобелен, що зображував пасторальний пейзаж і за ним ми побачили вже знайомий символ. Той самий, який зустрічали поруч з останніми жертвами — портал, крізь який проходили темні сили й вбивали людей. Кайсар дістав з кишені штанів складаний ніж, розкрив його і різанув себе по долоні. Він вже збирався прикласти долоню до символу, коли я нарешті отямився, підхопився і підбіг до нього. Я спробував вихопити амулет з його рук, але він встигнув торкнутися закривавленою долонею символу.

— Ви не зупините мене! — кричав Кайсар сміючись, так, ніби останній здоровий глузд покинув його мозок.

Я не хотів бити стару людину, навіть таку небезпечну, як Кайсар, тому просто схопив його і відтягнув від порталу. Пізно. Він встиг його активувати. Лише одна крапля крові і портал засяяв так, що мені засліпило очі. Поваливши Кайсара на підлогу, я дивився, як з порталу виринає темна магія. Вона формувалася в дивні силуети, віддалено схожі на людські. Я відчував в них щось віддалено знайоме, таке, що вже колись бачив, але не пам’ятав. Мабуть саме такі силуети я бачив, коли був немовлям. Я не запам’ятав їх, адже був надто маленьким, але вони відклалися в моїй підсвідомості і зараз здавалися знайомими. Серце билося прискорено, у вухах стукало від шаленого адреналіну, але навіть крізь цей стук я почув наляканий голос Кассії.

— Рейне, обережно! — закричала вона, а тоді я побачив спалах фіолетової магії, що вдарив в портал — Кассія намагалася зупинити появу демонів.

— Пізно! — реготав Кайсар. — Ви не зупините Безодню! Вона поглине і вас, і цей світ. Він приречений! Він отримає своє за те, що не захотів свого часу допомогти нам.

— Яка допомога? — я дивився на Кайсара не розуміючи. — Ніхто в нас ніколи не просив про допомогу.

— Якщо ти не знаєш про проблему — це не означає, що її не існує. Ви відгородились від нас. Ви вирішили, що кращі. Але ми не гірші. Ми просто припустилися помилки з магією. Тепер наш світ вмирає, а такі як Тісея хочуть його зруйнувати вашими руками, не своїми. Я не дозволю! Хай вже краще темна магія повністю проникне в жителів Тенарії, але в них буде хоч якась магія. Без неї наш світ помре швидше, ніж з темною магією.

Я слухав його божевільну промову і не відразу зрозумів, що Кайсар просто відволікає мою увагу. Але коли Кассія закричала знову, а слідом за її криком я побачив черговий спалах її магії, я відпустив Кайсара і підвівся на ноги. З порталу повільно випливав демон — великий, чорний, його тіло складалося з туману, рухливого, загрозливого, а фіолетові очі сяяли немов ліхтарики. Він повільно наближався до мене. Я виставив щит, але демон одним ударом пробив його. Я відступив на кілька кроків назад, ближче до Кассії, не тому, що боявся — я хотів захистити її, якщо демон спробує нас вбити. Можливо, хоча б вона виживе.

— Атакуємо разом, — я на мить повернувся до Кассії. — Щосили. Вклади максимум магії в свою атаку.

Кассія мовчки торкнулася моєї руки і ми разом випустили магічний вогонь. Демон лише трохи розсіявся від нашої атаки, але вже за мить зібрався в звичну для себе форму. Нічого не вийшло.

— Ви його не здолаєте, — реготав Кайсар, лежачи на підлозі. — Він надто сильний для вас. Жоден чарівник цього світу не може здолати демонів Безодні.

— Але в мені тече кров Тенарії, — нагадала Кассія. — Я зможу. Ми зможемо.

Мене приємно вразила її впевненість. Я ніколи не думав, що Кассія настільки відчайдушна.  

— Затримай його, — шепнула Кассія мені на вухо. — Мені треба зосередитись.

Я виставив щит, щоб дати Кассії хоч трохи часу. Демон пробив його знову. Я продовжив відбиватись, чекаючи коли Кассія зможе вдарити. За кілька хвилин вона торкнулася моєї руки.

— Я готова.

— Разом? — перепитав я.

— Так. Допоможи мені. Влий якнайбільше сили в мою атаку.

Я обхопив руку Кассії і ми атакували разом, сподіваючись, що наша магія зможе зупинити демона Безодні.

___________

Як думаєте, вони вистоять проти демона?