Розділ 8.3. Зустріч з Кайсаром

Я різко відсахнувся.

— Кассіє, це що гримвар?

Вона не встигла відповісти — гримвар заскочив на стіл, муркотнув, підійшов до ошелешеної Кассії, а тоді до мене. Я різко відсунув стілець назад. Гримвар ступив ближче, зацікавлено на мене дивлячись. Він не нападав, скоріше поводився, як звичайний кіт.

— Як ти вибрався зі спальні? — прошипіла Кассія, сердито дивлячись на цю демонічну істоту.

Гримвар нявкнув. Я встав з-за столу і відійшов на кілька кроків, рука інстинктивно піднялася, готова для атаки.

— Не чіпай Нокса!!! — заверещала Кассія, побачивши, що я збираюся атакувати. Вона схопила гримвара на руки, притиснула його до себе, ніби він був котом. Той, як не дивно, навіть не намагався її вкусити. Я не розумів, що відбувається гримвари завжди нападали на людей, витягуючи з них магію.

— Кассіє, як це розуміти? — суворо спитав я, дивлячись як вона притискає до себе демонічну істоту. Нокс! Вона що, йому вже ім’я дала? Скажена дівка! — Що в тебе вдома робить гримвар?

— Вони не такі погані, як всі думали, — почала виправдовуватися Кассія. — Я дещо знайшла про них в записах того чоловіка, ну, скелет якого я знайшла.

— Кассіє, ти знущаєшся? — я обурено подивився на неї. — Це гримвар, демонічна істота. Що вона робить в тебе вдома?

— Нокс хороший. Я забрала його з того будинку. Точніше, він сам за мною побіг. Дивись, який він милий, — Кассія сунула мені під носа це демонятко. Гримвар нявкнув і махнув лапою ніби хотів мене торкнутися. Я все ще дивився на нього з острахом. Він не нападав і це дивувало.

— Кассіє, — я намагався достукатись до її здорового глузду, — це демон.

— Демон чи ні, але Нокс хороший. Він точно як котик, тільки з рогами.

Вона спробувала усміхнутися. Ні, здорового глузду в цій голові точно немає.

— Він магією харчується, Кассіє, — нагадав їй я.

— Так, харчується, але якщо його не змушувати нападати, він не буде гризти людину. Я годую його ось так.

Кассія поставила гримвара на стіл і прикликавши світлову кулю, спрямувала її до істоти. Гримвар втягнув себе магію і задоволено облизався.

— Ось і все. Він не кусається. Так, Ноксику?

Я важко видихнув. Чому Кассія постійно влипає в неприємності? Я вже втомився її рятувати.

— Можливо, зараз він поводиться добре, але він все одно демон. Він тебе вкусить уві сні і вип’є з тебе всю магію. Будеш ще радіти, якщо жива залишишся.

— Та що ж ти такий впертий, Рейне?! — сердито вигукнула Кассія. Її фіолетові очі майже метали блискавки. Гарні такі очі. І Кассія гарна, коли злиться. Так, стоп, Рейне, не про те думаєш! Кассію треба привести до тями — тримати демонічних істот вдома заборонено. І їй це треба донести. — Нокс хороший. Зараз я тобі доведу.

— Спробуй, пирхнув я, з недовірою поглядаючи на цього її демонічного улюбленця, який незворушно сидів на столі, вилизуючись, як звичайний кіт.

Кассія вибігла з кухні, але вже за мить повернулася з зошитом в руках.

— Ось! — сунула вона мені записи, підозріло схожі на ті, що ми знайшли в кімнаті зі скелетом. — Почитай сам.

— Ти забрала ці записи з кімнати?

— Так. Я ж тобі вже казала. Чим ти слухав?

— Тобто, вкрала? — я скептично здійняв брову, спостерігаючи за її реакцією.

— Ні! — розізлилася Кассія. — Я збиралася вивчити їх, а потім віддати Ейдену. Я хотіла впевнитися, що гримвар безпечний — і я впевнилася. Тепер твоя черга.

Я погортав зошит — він був весь списаний інформацією про гримварів, за п’ять хвилин все не прочитаєш. Тут роботи на пів ночі.

— Я ночую в тебе, — заявив я. Залишати Кассію наодинці з цим демоном і її дурними рішеннями я не збирався.

— Ще чого! — вона обурилась. — Іди до себе!

— Ні, зранку ми йдемо до Кайсара, а ніч я проведу в тебе на дивані. Почитаю записи і послідкую, щоб твій гримвар нічого не утнув.

— Нокс, його звати Нокс.

— Та хоч Рекс! Мені байдуже.

Вона метнула в мене такий полум’яний погляд, що був би я папером — вмить загорівся. Але в мене давно вже був імунітет до невдоволених поглядів Кассії.  

— Тобі офіційно тут не раді, — Кассія сердито склала руки на грудях.

— Ковдру хоча б даси? — підморгнув їй. Моя веселість і невимушеність Кассію дратувала ще більше, ніж обурення і провокації. І це мені страшенно подобалось.

Кассія знову вийшла з кухні і за кілька хвилин повернулася з пледом в руках.

— Сподіваюсь, ти змерзнеш, — процідила крізь зуби.

— Ти хотіла сказати — не змерзнеш?

— Ні, я сказала саме те, що хотіла сказати.

Я важко зітхнув, але сперечатись з нею сил в мене вже не було. Взявши пляшку з водою і плед, я попрямував до вітальні. Гримвар відразу потупотів за мною, ніби вже обрав мене за свою людину. І чого причепився? В нього є Кассія. Хай до неї лізе.

— Забери своє демонятко, — буркнув, киваючи на її Нокса.

— Та без питань, — Кассія підхопила гримвара на руки і вийшла з вітальні, зачинивши двері.

Я вмостився на дивані, накрився пледом і поринув у читання. Сторінка за сторінкою і я зрозумів, що Кассія мала рацію — у нас було невірне уявлення про гримварів. Вони дійсно були безпечні, якщо використовувати їх в мирних цілях. Що ж, тепер можна спати спокійно. Я широко позіхнув, очі вже заплющувалися. Я відклав зошит, зробив кілька ковтків води з пляшки і вмостився зручніше. Вже за мить я поринув у глибокий сон без сновидінь.

Вранці я прокинувся від відчуття важкості на грудях. Розплющивши очі, я побачив перед собою гримвара. Він сидів в мене просто на грудях і кліпав своїми сріблястими очима, злегка ворушачи вусами, ніби принюхувався.

— Якої темряви? — пробурмотів я. — Що ти тут робиш?

Нехай я вияснив, що гримвари безпечні, але любові до них я поки що не відчував і відносився доволі насторожено.

Нокс нявкнув і торкнувся лапкою моєї щоки.

— Схоже, ти йому сподобався, — захихотіла Кассія — вона саме зайшла до вітальні. — Каву будеш?