Розділ 8.2. Зустріч з Кайсаром

— Чого так довго? Коханця в шафу ховала? — розреготався, уявляючи, як вона туди когось запихує.

— Ти на годинник дивився? — Кассія сердито склала руки на грудях. 

Я дістав з кишені телефон: не ніч, але доволі пізно. Втім, Кассія не спала, отже мій візит не був недоречним.

— Трохи за одинадцяту перевалило. Дитячий час.

— Що тобі треба? — вона все ще сердито супилася. Як же мені подобався цей її вираз — Кассія така кумедна, коли злиться.

— Будемо через поріг розмовляти?

Важко зітхнувши, Кассія відступила в бік і зробила запрошувальний жест — надто театральний. Я не ніяк не відреагував і відразу попрямував на кухню.

— Води наллєш? — спитав, коли вона зайшла слідом.

— А ти ще не напився? — Кассія скривилася, прискіпливо мене оглядаючи. Певно, помітила, що я трохи сп’янів.

— Води я не пив.

— Ти прийшов до мене пити воду? — вона скептично підняла брову.

— Поговорити прийшов.

— Про що?

— Здається, я знайшов адресу Кайсара, — мої губи повільно розтягнулися в усмішці переможця. — Що, з’їла, Кассіє? Не ти його знайшла, а я!

Вона кілька секунд мовчки дивилася, тоді здійняла брови і з абсолютною незворушністю дістала з холодильника пляшку з водою. Поставивши її переді мною, вона сіла навпроти.

— І де ж він живе? Як ти його взагалі знайшов?

Не на таку реакцію я очікував, тому вирішив її трошки подражнити. Зробивши кілька жадібних ковтків прямо з пляшки, я весело підморгнув.

— В мене свої секрети.

— Викладай.

— З якого це дива? — я здійняв брови, спостерігаючи за незворушністю Кассії. Якась вона на себе несхожа сьогодні. Ще й раз-у-раз озирається на двері. В неї що, дійсно хтось є? Але навіщо від мене ховати свого хлопця?

— Ми напарники.  

Розповідати правду не хотілося. Я не хотів псувати свою репутацію — я ж завжди суворо дотримуюсь правил. Дізнавшись, що я співпрацюю з нелегальними торговцями, Кассія може видати мене Ейдену. Він не похвалить за такі методи. Але буде ще гірше, якщо Кассія дізнається про мої зв’язки з торговцями випадково. Якщо розповім — може, вона зрозуміє.

— Є в мене певні зв’язки з тими, з ким краще не зв’язуватись порядним дівчатам, — почав я здалеку.

— Я не порядна, — спокійно, без тіні усмішки, заявила вона. Та що ж сьогодні з Кассією таке? Колюча, так, але при цьому холодна й спокійна, і ніби вся зібрана для атаки. Мене така поведінка насторожувала.

— Я помітив, — підморгнув їй, намагаючись викликати хоч якісь емоції, окрім цього холодного спокою.

— Рейне, розповідай, звідки в тебе адреса Кайсара?

— Та чого ти така нетерпляча?

— Я втомилася. Хочу спати.

Мабуть, дійсно справа у втомі. Я прийшов пізно, невчасно та ще й влаштував інтригу. Тому Кассія так поводиться.

— Від одного знайомого торговця.

Ось тут кутик губ Кассії потягнувся вбік — у хитруватій, саркастичній посмішці.

— Нелегального?

Я важко зітхнув. Вирішив казати правду — треба йти до кінця.

— Так.

Брови Кассії злетіли вгору, а її фіолетові очі витріщилися на мене з таким здивуванням, що я ледь придушив сміх. Оце я її вразив!

— Правильний Рейн і з нелегалами співпрацює?! — Кассія дивилася на мене так, ніби я щонайменше когось вбив.

— Тільки з тими, хто більш-менш пристойно поводиться. Від них можна купу корисної інформації дізнатися.

Кассія кілька секунд дивилася на мене, а тоді спитала те, чого мені найменше хотілося від неї почути:

— Ейден знає?

— Звісно, що ні. І я тебе прошу…

— Ти мене просиш? — Кассія нарешті зняла цю маску спокою і розсміялася. — Це ж треба! Рейн Тіснар просить мене приховати його злочин. Нечуване нахабство! Моє ти не приховував.

— Я не здав тебе Ейдену тоді, як злодійку. Я міг сказати йому, що спіймав тебе вже з вкраденим ритуалом і кристалом, але я сказав йому лише, що ти намагалася дістати той ритуал. Ти відбулася довгою лекцією про шкоду темної магії, а не кількома роками в’язниці. І навіть не подякувала мені за це.

— Подякувати?! — Кассія миттєво спалахнула. — Я маю дякувати тобі за те, що ти не дав мені врятувати бабусю?

Як же я втомився сперечатись з нею на цю тему. Кассія просто непробивна! Вперлася і не хоче розуміти, що ритуал миттєво вбив би її бабусю.

— Я врятував тебе від її вбивства. Якщо не віриш мені — почитай про теорію темної магії. Книги все тобі розкажуть. Ритуал не врятував би твою бабусю, а вбив.

Кассія сердито склала руки на грудях, насупила брови й відвернулася до вікна. Вона важко дихала, борючись зі своїм гнівом. В будь-якій іншій ситуації я б продовжив її дражнити, але не в цій. Я розумів, що їй боляче. Це ж була її бабуся. Рідна людина. Тому я просто мовчки сидів, чекаючи, поки вона заспокоїться.

Пройшло хвилин зо п’ять, мовчання затягнулося і я вже збирався щось сказати, щоб продовжити розмову, коли відчув, як моєї ноги торкнулося щось тепле. Опустивши погляд вниз, я очікував побачити кота, а побачив… майже кота. Біля моїх ніг сидів справжнісінькій гримвар.

___________

Як думаєте, як відреагує Рейн на Нокса?☺️