Розділ 7.3. Таємниці гримварів

Архів зустрів мене знайомим запахом старих книг і кави. Я відразу сіла за стіл й висипала вміст коробки з артефактами, які мені сьогодні принесли. Мені страшенно хотілося прочитати записи про гримварів, але зробити це в присутності Рейна я не могла. Він точно розповість Ейдену не тільки, що я забрала зошит, але й що вивчаю його вміст. Він може запідозрити щось погане. Це ж Рейн! Він тільки й очікує, коли я знову оступлюся, щоб здати мене Ейдену і задоволено посміхатися, радіючи тому, що він такий правильний, а я ні. Жодного розуміння! Жодного співчуття! Лише бажання показати себе в кращому вигляді.

Я важко зітхнула, заганяючи думки про Рейна подалі. Не вартий він того, щоб я через нього злилася! Та й ніколи мені через нього страждати. Як би мені не хотілося, але треба займатися роботою. Все-таки мені за неї платять.

Без ентузіазму я перебирала артефакти, перевіряючи їх магію і заносячи відомості в каталог. Звичайна робота, яку я взагалі-то любила, але сьогодні відчувала від неї лише втому і бажання якнайшвидше з усім розібратися і втекти додому. Періодично я чула позаду себе бурчання Рейна — йому геть не подобалося копатися в архівах. Його бурчання було медом для моїх вух — хоч не одна я тут страждаю.  

В обід Рейн відмовився від моєї фірмової кави й бутербродів і кудись втік, а я нарешті залишилася наодинці і мала змогу погортати зошит. Перші кілька сторінок — і я застигла від шоку. Вони змінювали уявлення про все, що ми раніше знали.  

«Гримвари ніколи не були агресивними істотами. Їх такими робили чарівники. Достатньо було розібрати ритуал призову гримварів, щоб зрозуміти просту річ — саме він несе зло. Класичний темний ритуал не тільки прив’язував гримвара до чарівника, але й змушував його коритися, бездумно виконувати накази.

Головне для чого викликали чарівники гримварів — крадіжка магічної енергії. І цей нюанс вони теж прописували в ритуалі. Вивчаючи види ритуалів призову, я зрозумів одне — найперший ритуал не мав на меті відразу відправити гримварів витягувати магію. Він просто прив’язував істот до хазяїна. Вже потім ритуал змінили, щоб додатково не вказувати гримвару, що робити. Усвідомивши це, я вперше почав сумніватися що гримвар — це зло. І саме тоді почалися мої перші експерименти.

Спочатку я викликав гримварів з прив’язкою, потім спробував кілька інших ритуалів. Я модифікував їх, поєднав темні зі світлими і врешті-решт зрозумів — якщо просто витягнути гримвара з Морока, він не буде лихим. Він буде поводитися як звичайнісінький кіт.

Так, він буде відданий своєму хазяїну, доки той живий. Йому потрібна дрібка магії для харчування. Проте він ніколи не нападе ні на хазяїна, ні на людей поруч, доки сам хазяїн не накладе на нього закляття. Гримвари лише сосуди для магії, вони інструмент в руках людей чарівників і їх поведінка залежить лише від того, хто їх направляє — добро чи зло».

— Це ж треба… Ніколи б не подумала, що воно так… — задумливо простягнула я, дивлячись в записи дослідника.

І саме в цей момент над головою почувся знайомий глузливий голос:

— А ти думати вмієш? Як несподівано!

Я різко накрила зошит книгою, що лежала поруч на столі, і підвела голову. Рейн повернувся з обіду й дивився на мене з таким хитрим прищуром, що я відразу почала нервувати. Що, як він побачив, що саме я читаю?! Тоді мені кінець!

______________

Як думаєте, Рейн дізнається, про що саме читала Кассія?