Розділ 7.1. Таємниці гримварів

Кассія

Прокинувшись зранку, я в першу чергу пішла на кухню. Нокс радісно підбіг до мене, нявкнув і потерся об ногу.

— Скучив, Ноксе? Їсти хочеш?

Я погладила гримвара і поклала йому на тарілку шматочок рибки. Він з гучним муркотінням приступив до сніданку, поки я варила собі каву, розмірковуючи над тим, що тепер робити з ним. І раптом я помітила дещо неприємне: на руці не було браслета. Невже я його десь загубила? Браслет залишився від мами і був для мене дуже важливий.

Зваривши каву, я повернулася до спальні. Може, він звалився з мене уві сні? Я ретельно перевірила ліжко, але не знайшла браслет. Де ж я його загубила? Вдень він точно був на мені. Можливо, він впав, коли я перелізала через вікно? Мабуть, треба повернутися в той будинок і перевірити. Йти туди знову зовсім не хотілося, але й браслет я не могла покинути. Він був згадкою про маму. Він був завжди зі мною.

Поснідавши, я наказала Ноксу поводитися добре і попрямувала до будинку. Спочатку уважно роздивилася сад, але браслета в ньому не знайшла. Наклавши заклинання ілюзії, щоб випадкові перехожі не помітили, що я тут роблю, я влізла знову через вікно. Оглянула підлогу і на своє щастя побачила браслет під стільцем. З полегшенням підняла його і, уважно оглянувши, помітила, що застібка перетерлася, тому він злетів з руки. Я поклала його до сумки. Яка ж радість, що браслет знайшовся!

Треба було повертатись додому і вирішувати з Рейном, де шукати Кайсара далі, але щось мені підказувало пройтися ще раз будинком. Можливо, вчора в темряві я не все помітила. Я зайшла в ту кімнату, де знайшла гримвара, передивилася все і раптом, торкаючись стіни, помітила тоненьку щілину. Оглянувши її, я зрозуміла — тут потаємні двері. Звісно, жодних натяків на те, як відчинити ці двері, я не побачила. Не бажаючи довго мучитись пошуками, я сплела заклинання прояву і зняття чар, наклала його на стіну і двері відразу відчинилися. Схоже, вони не мали потаємного механізму, а були просто зачаровані. Дуже зручно.

Всередині була кімната без вікон. Я запалила світлову кулю і вже за мить застигла від жаху — на старому ліжку лежав скелет. Людський. Чудово! Просто чудово! Ніщо так не бадьорить зранку, як знайдений скелет. Працює краще за каву і прохолодний душ.

Я з огидою скривилася, але все ж підійшла ближче. Невже це Кайсар? Мені так не хотілося б, щоб це виявився він. Кайсар був мені потрібен.

Перш ніж зателефонувати до Гільдії й повідомити про труп, я оглянула кімнату уважніше. Тут був стіл зі стільцем, комод і невелика книжкова шафа. Переглянувши її вміст, я знайшла різноманітні магічні книжки, кілька художніх, а на нижній полиці лежали старі зошити з записами. Погортавши їх, я виявила, що ця людина вивчала демонічні істоти. І цілий зошит був присвячений виключно гримварам. Я сховала його собі до сумки, а інші розклала на столі. Роздивившись їх, я зрозуміла, що ця людина дуже багато цікавого дізналася про демонічних істот і деякі відомості були нетиповими. Думаю, Гільдію зацікавить ця інформація. А от записи про гримвара я залишу поки що собі. Почитаю перед сном, може, зрозумію, чому мій поводиться так дивно.

На зошитах я виявила й ім’я цього дослідника. На щастя, це був не Кайсар. Яке полегшення! Якби помер він, то довелося б шукати, як проникнути в Безодню самостійно.

Передивившись всі зошити, я зателефонувала в Гільдію і повідомила про знахідку. Ейден сказав дочекатись його, тому я залишилась на місці. Поки вони їхали, оглянула кілька книг, почитала записи про демонів. І так захопилася, що не помітила, як промайнув час. Почувши голоси знадвору, я відчинила двері — і важко зітхнула. Приїхав не тільки Ейден з Ебігейл, а і Рейн. От що він тут забув? Адже справа не стосується ні нашого Кайсара, ні полювання на демонів. Невже я хоча б пів дня не можу провести без нього?