Розділ 6.2. Пошуки Кайсара Дорвея

— Ну і де той щоденник? — по-хазяйські розвалившись на дивані, Рейн подивився на мене.

Я мовчки принесла щоденник. Рейн відкрив його, почав гортати, а потім підняв на мене голову.

— Може ти приготуєш вечерю, поки я буду читати?

Мені відразу захотілося його чимось пристукнути, наприклад, цим же щоденником. Та тільки щоденник було жаль. Він був старий і пошарпаний на відміну від Рейна.

— А що не так? — він знизав плечима. — Нам же треба вечеряти.

— То може ти її нам приготуєш? — я вперла руки в боки і подивилася на Рейна таким спопеляючим поглядом, що він міг би буквально пропалити діру на ньому. Але Рейна це зовсім не вразило.

— Це ж твоя кухня, Кассіє, ти і готуй. Я в гостях, — спокійно заявив він.

— Якщо ти в гостях, то поводься відповідно, а не так, ніби ти в себе вдома.

— Серйозно, Кассіє, приготуй щось. А я поки почитаю.

Я важко зітхнула. Здається, в мене не залишалося вибору, окрім як піти на кухню і залишити Рейна наодинці зі щоденником. Сподіваюся, він хоч щось знайде, інакше я його не буду його годувати.

Я так захопилася приготуванням пастушого пирога, що не помітила, як на кухню зайшов Рейн.

— Пахне смачно, — сказав він, вмощуючись на стільці. — Я вже добряче зголоднів.

— Ти знайшов щось?

Я не збиралася годувати його просто так.

— Не те щоб знайшов… — Рейн тягнув з відповіддю.

— Не знайшов, значить, — зрозуміла я його паузу.

— Та ні, є деякі згадки про те, де Кайсар раніше жив і бував, але мені чомусь здається, що його там могли наші шукати.

Я була згодна з Рейном — якби він жив в одному зі згаданих в щоденнику місць, його б вже знайшла Гільдія. Але перевірити не завадить. Раптом він раніше ховався, а потім повернувся туди, де звик жити.

— Ти виписав ці адреси? — я дістала пиріг і почала нарізати. Кухнею розлився приємний аромат м’ясної випічки.

— Та давай вже їсти! — Рейн з нетерпінням подивився на пиріг.

— Їжу треба заслужити, — пирхнула я, ховаючи усмішку.

— Я заслужив! Я знайшов вірогідні місця перебування. Там кілька адрес, завтра перевіримо.

Я не стала більше мучити Рейна і ми сіли вечеряти. Пиріг вийшов на диво смачним і Рейн це відзначив. Не такий він вже й поганий, коли поводиться ввічливо. З ним навіть можна спілкуватися.

Попиваючи вино з сиром після вечері, ми розговорилися. Рейн розповів де може бути Кайсар, ми розподілили адреси між собою, щоб швидше перевірити. Домовилися відправитись на пошуки з самого ранку і попрощалися.

Після сніданку я відправилася по трьом адресам, які Рейн мені залишив, але нічого не знайшла, жодних слідів Кайсара. Мене це навіть не здивувало. Якщо він живий, то мабуть добре переховується. Вдень, коли я перевірила останню адресу, мені зателефонувала Ебігейл і попросила зайти до архіву. Привезли цілу коробку нових артефактів, треба було глянути, чи немає серед них проклятих чи з зіпсованою магією. Я провозилася до вечора, кілька разів говорила по телефону з Рейном — він теж нічого не знайшов. І хоч я не очікувала, що нам пощастить, все одно відчула розчарування.

Ближче до вечора Ебігейл несподівано перенесла мені ще одну адресу.

— Спробуй перевірити це місце. Тут його раніше бачили. Рейну я теж дві адреси відправила.

— О, дякую, Ебігейл.

Закінчивши роботу з артефактами, я зібралася і попрямувала до одного з ймовірних місць перебування Кайсара. То був занедбаний перекошений будиночок на околиці міста. Він справляв таке жахливе враження, що заходити в нього зовсім не хотілося, але я мусила перевірити. Обережно випустивши дрібку магії з долоні для захисту, але так щоб її не було непомітно, я прослизнула крізь зарослий сад до дверей. Вони виявилися зачинені. Постукала кілька разів, але мені ніхто не відповів та й світла в будинку не було. Я обійшла його навколо і, знайшовши прочинене вікно, вирішила залізти в будинок через нього. Треба ж перевірити, чи є там якісь сліди перебування людини.

Влізши всередину, я прислухалася. З дальньої кімнати долинав якийсь дивний шурхіт, тому я запаливши в одній руці світлову кулю, а в інший активувавши щит, почала обережно підбиратися. Підлога під моїми ногами скрипіла, навіть коли я ступала тихо, запах вогкості викликав неприємне свербіння в носі, а павутина, що звисала зі стелі, змушувала кривитися від огиди. Відчинивши двері, я очікувала побачити в кімнаті людину, але на мене очікував сюрприз.

В кутку кімнати на брудних ганчірках вмостився гримвар. Я повільно видихнула, геть не задоволена цією демонічною знахідкою. Тільки його мені не вистачало!

____________

Як думаєте, цей демонічний котик нападе на Кассію?