Розділ 4.2. Тільки не вона!

Я дивився на батьків нерозуміючим поглядом. Тісея Тіснар. Я ще раз прокрутив у голові це ім’я й насупився. Тіснар. Саме таке прізвище тепер носив я. Батьки змінили наше прізвище багато років тому, і до сьогодні я навіть не знав, навіщо. Тепер же раптом з’ясувалося, що чаклунка, яка врятувала мені життя, теж була Тіснар. Збіг це чи ні, але надто багато дивного останнім часом почало відбуватися.

— Тобто Тіснар?

— Вона наказала нам змінити наше прізвище на своє, — відповідь тата мені не надто прояснила ситуацію.

— Але навіщо?

— Не знаю, — він знизав плечима. — Можливо, щоб ти міг її знайти.

Якби ж ще її було легко знайти! Я навіть не знав, чи жива вона і де перебуває. Якщо Тісея справді хотіла, щоб я її знайшов, могла б хоча б трохи полегшити мені це завдання.

— А своєї адреси вона не залишила?

— Ні, — тато похитав головою. — Вона була дуже таємничою, й ігнорувала більшість питань. Говорила лише те, що вважала за потрібне.

Я дивився на тата і розумів: зараз він не бреше. Він дійсно нічого не знає про цю чаклунку. Нічого, що б мені допомогло. А я так сподівався, що після стількох років нарешті отримаю хоч якісь відповіді. Натомість у мене з’явилося ще більше запитань. Хто така ця Тісея? Чому вона хотіла, щоб я віддав борг Безодні? Чому вона змусила батьків змінити прізвище? Чому не залишила більш докладних інструкцій щодо амулета? Я машинально торкнувся його рукою. Він був зі мною стільки, скільки я себе пам’ятав, і я ніколи не вважав його просто річчю, яку можна відкласти кудись у шухляду. Після розмови з татом стало зрозуміло, що він має значно більше значення, ніж я припускав.

— А той божевільний? Кайсар Дорвей. Як його знайти?

— Не маю жодного уявлення. Поки ми сиділи у в’язниці, він втік з клініки. Я про нього більше не чув. Розпитай в Гільдії. Можливо, вони щось знають.

Схоже, мені дійсно треба поговорити з Ейденом. Я не любив згадувати при ньому про злочин моїх батьків, але я мав розібратися з Безоднею. І тільки він міг мені допомогти. 

Слово «Безодня» досі здавалося мені дивним. Я не знав, чи справді так називався той світ, звідки прийшла Тісея, чи це було лише слово, яким чаклунка описувала щось інше. Але я точно знав одне: Безодня була пов’язана зі мною. І з амулетом, який я носив усе життя. 

— Добре, дякую, що нарешті розповів мені правду. Мені вже час.

Попрощавшись з батьками, я повернувся додому. Дорогою думки раз у раз поверталися до почутого. Ім’я Тісеї не виходило з голови. Хотілося вірити, що десь існувала відповідь на всі мої запитання. Треба було лише знайти того, хто її знав.

Спав я тієї ночі погано, тому на ранок ледь розліпив очі. Кілька разів прокидався серед ночі, але щоразу не міг згадати, що саме мене розбудило. Лише важкість у голові й дивне відчуття, ніби я щось забув. Побачивши вранці повідомлення про завдання, а потім його відміну за півгодини, я важко зітхнув. Я так міцно спав, що навіть не почув повідомлення. А я завжди їх чую. Зателефонував Девіду і уточнив, чи все гаразд і коли він відповів, що завдання передали іншому, видихнув з полегшенням. Я б собі не пробачив, якби кляті демони скоїли щось непоправне лише через те, що я не міг прокинутися. Мені не подобалася сама думка, що я пропустив виклик. Полювання не було роботою, яку можна було без наслідків відкласти на потім. Демони не чекали, поки мисливець виспиться, поїсть чи вирішить особисті справи.

— Не кидай мені поки за можливості завдань, — попросив я Девіда. — Мені треба до Гільдії. Хочу обговорити з Ейденом свій амулет.

— Без проблем. Напишеш, коли звільнишся.

Я поснідав тим, що дала мені з собою вчора мама і поїхав до Гільдії. Усю дорогу я знову прокручував у голові вчорашню розмову. Після того, що розповіли батьки, питань стало тільки більше. Особливо мене не полишала думка про Тісею Тіснар. Те, що чаклунка, яка врятувала мені життя, носила те саме прізвище, яке тепер було моїм, не давало мені спокою. Батьки змінили його багато років тому, але досі я навіть не замислювався, що це могло бути якось пов’язано з моїм минулим. Я завжди думав, що вони хотіли почати з чистого аркушу після в’язниці, тому й змінили. А виявилось, що причина була набагато серйозніша.