Розділ 1.3. Невдалий день

На дивані досі сиділа пара — і їх обличчя аж спотворилися від переляку. Вони трималися за руки, ніби в мить смерті шукали не спасіння, а лише підтримки одне одного. Волосся їх було повністю сиве і я дуже сумнівалася, що таким воно було й за життя. Очі їх, що вже потьмяніли й нічого більше не бачили, досі витріщалися на дивний символ на стіні.

— Хоч би очі їм прикрили, — пробурчала я, здригнувшись від моторошного видовища.

— Змінювати будь-що на трупах не можна, доки їх остаточно не перевірили. Ніби ти не знаєш, Кассіє.

Ейден Віллстоун вийшов з інших дверей так раптово, що я ледь не підскочила на місці. Цей чоловік попри те, що йому перевалило за 50, ходив так тихо і легко, що здавався котом.

— О, Ейдене, і ви тут? Невже все так серйозно?

Побачити на місці злочину самого главу Гільдії магії я не очікувала. Зазвичай він не приходив, якщо не траплялося щось надзвичайне. І його присутність сьогодні мене насторожувала. Що тут відбувається? Яка біда спіткала цих нещасних людей?

— Смерть — це завжди серйозно, Кассіє, — спокійним, повчальним тоном відповів він. — Зараз недоречно іронізувати.

Ми з Ебігейл перезирнулися й одночасно закотили очі. Ми з нею притримувалися думки, що якщо не іронізувати над смертю й бідами, то береш все надто близько до серця. А воно так довго не витримає. Ейден же нашої думки не поділяв.

— Розповідайте, що тут трапилось, — зітхнула я, не бажаючи далі слухати нотації.

Ейден кивнув мені на двері до сусідньої кімнати. Я була не проти позбавитися товариства двох трупів — ніколи не любила мертвих. Я зайшла в кімнату, що виявилася невеличким кабінетом. Ебігейл теж прослизнула до нас.

— Я тебе не запрошував, Ебігейл, — ледь всміхнувшись, Ейден окинув її уважним поглядом трохи хитруватих зелених очей.

— Маю ж я проконтролювати, щоб ти мою дівчинку не образив, — пирхнула Ебігейл і вмостилася на диванчику між двома книжковими шафами.

Ейден опустився в крісло напроти Ебігейл, не зводячи з неї погляду. Вона демонстративно закинула ногу на ногу й поправила виріз шовкової сорочки, ніби навмисно провокуючи його. Захотілося вийти в іншу кімнату, бо спостерігати за цими їх іграми мені за три роки набридло. Або вже зійшлися б, або не фліртували, ніби підлітки. Дорослі люди, немолоді вже, а поводяться незрозуміло як!

— Твоя дівчинка сама кого хочеш образить, — Ейден нарешті відвів очі від декольте Ебігейл і повернувся до мене. — Чого стоїш, Кассіє? Сідай.

Я сіла поруч з Ебігейл і Ейден почав мені все пояснювати.

— Вночі був виклик від сусідів цієї пари. Жінка побачила підозрілу магічну активність над будинком — вихор темної енергії в якому блимали фіолетові блискавки. Він ніби захопив весь будинок, проникав всередину крізь щілини. Каже, жахливе видовище було. Ми відправили людей, а вони побачили цю пару — вже мертву. І жодних слідів магії, окрім символу на стіні. Вже яких тільки спеціалістів не викликали — ніхто не може зрозуміти, що з ними трапилось.

— І тут ви згадали про мене… — я важко зітхнула.

— Так, Кассіє. На тебе вся надія. Ми розділися в думках.

— І які ж ваші думки? — перш ніж аналізувати магію, я хотіла знати, що вони вже надумали.

— Більшість вважає, що символ, як і магія, котра вбила людей, має змішане походження. Тобто, в них поєдналися різні школи магії.

— Я знаю, що таке змішане походження, — нетерпляче кивнула, бо не любила довгих пояснень. — Але я так розумію, що ви їх думок не поділяєте, Ейдене.

Ейден Віллстоун завжди починав озвучувати інші думки, перш ніж перейти до своєї — я достатньо добре знала главу Гільдії.

— Не поділяю, — хитнув він головою. — Я вважаю, що тут задіяна виключно темна магія.

— Чому? — в Ейдена напевно мала бути вагома причина для цього.

— Тільки темна магія здатна викликати миттєву смерть від переляку, та ще й довести людей до посивіння. Вони не були настільки сивими до моменту смерті.

— Тоді чому я тут? — я не розуміла, чому Ейден покликав мене, якщо магія була йому очевидною. Доводити свою думку тим, хто її не поділяв, він чудово вмів.

— Символ. Він несхожий на жоден відомий нам в темній магії. І символи не використовуються для вбивства людей. А їх налякав саме він. Ми зчитали останні спогади пари — їх налякав саме цей символ, який аж вирував магією. Проте демона чи темного мага, який би керував магією ми не побачили. Жодного демонічного сліду. Рейн все перевірив.

Я знала: якщо Рейн не знайшов слідів демонів, то їх точно тут не було. Незважаючи на мою неприязнь до нього, я не могла заперечувати очевидного — він був хорошим спеціалістом в своїй справі.

— Я зрозуміла. Ще є якісь думки?

— Звісно, — криво всміхнувшись, Ейден кивнув на Ебігейл.

Я навіть не здивувалась. Все як завжди. Вони ніколи не погоджувалися в думках, постійно сперечалися. І в мене були підозри, що навмисно. Знаючи характер Ебігейл, я була в цьому майже впевнена.

— Я вважаю, що тут задіяна портальна магія, — Ебігейл сама озвучила свою думку. — Символ — це портал.

— Тоді чому ж портальники не знають його? — Ейден скептично вигнув брову. — Чому взагалі вони не відчули енергію порталу? Вона завжди сильна. Навіть Кассії не потрібно, щоб відчути портал.

— Не знаю, — Ебігейл знизала плечима. — Але мені символ схожий на портал. Інакше не поясниш, чому жодних демонів і навіть їх залишкової енергії в будинку не знайшлося — вони зникли в порталі. Можливо, навіть не виходили з нього.

— Ебігейл, портали не залишають слідів на стіні, тим більше у вигляді чіткого символу.

— Та знаю я! Але ж… Це портал! Кассіє, — вона повернулася до мене і взяла за руку. — Ходімо назад до вітальні. Подивишся на цей символ, відчуєш його магію.

Ебігейл встала і потягнула мене за собою. Так не хотілося використовувати свій дар, я завжди відчувала сильне виснаження після цього, але вибору я не мала.

Повернувшись до вітальні, я підійшла до стіни. Обережно торкнулася кінчиками пальців фіолетово-чорних ліній, що нагадували тріщини, я заплющила очі й сконцентрувалася, намагаючись побачити структуру магії. Цей дар передався мені в спадок від батька, а йому від бабусі. Ми були єдиними, хто чітко бачив напрям магії, її структуру, призначення. Інші могли лише здогадуватися або ж аналізувати за певними відомими параметрами. Я ж бачила, яка магія дійсно темна, а якій просто надали темного кольору, замаскувавши. Я відчувала її, знала, яка вона справжня. Мене неможливо було заплутати ілюзією чи переплетінням з іншою магією. І неможливо було здивувати. До сьогоднішнього дня.