РОЗДІЛ 20. ШКОЛА ПРОТИ НІКИ: СКАНДАЛ

Скандал не вибухає миттєво. Він дозріває, як гниле яблуко — тихо, повільно, з солодким запахом неправди. У Ґрінвуді все почалося з чуток.

— Вона просто хоче уваги.
— Стипендіатка вирішила зіграти в жертву.
— Вона зруйнувала репутацію школи.

Ніка чула це в коридорах. У шепоті за спиною. У паузах, коли вона заходила в клас. Навіть деякі вчителі дивилися інакше — обережніше, холодніше.

Мел лютувала.
— Вони шукають крайню. Завжди так.

— Я знала, що так буде, — спокійно відповіла Ніка. — Просто не думала, що так швидко.

У понеділок її знову викликали до директора. Цього разу в кабінеті було більше людей.

Юрист школи. Представник наглядової ради. Двоє викладачів. І Марко з Артемом — по різні боки кімнати.

— Сідайте, Ніко, — сухо сказав директор. — Це офіційна розмова. Яка буде записуватися.

Вона сіла. Рівно. Без страху.

— Школа отримала скаргу, — почав юрист. — Про дестабілізацію навчального процесу, наклеп і шкоду репутації.

— Від кого? — спитала Ніка.

— Це не суттєво, — втрутився представник ради. — Суттєво те, що після ваших заяв школа втратила спонсорів, та авторитет.

— Я сказала правду, — відповіла вона. — І вона підтверджена не тільки моїми свідченнями, а й статтями з минулого.

— Але саме ви стали каталізатором, — холодно відповів директор. — Через вас неприємності в школі, розслідування з причин уходу стипендіатів, та існування школи в цілому. І тепер постає питання вашої подальшої присутності тут.

Мел, яка сиділа позаду, різко встала.
— Ви серйозно? Ви хочете вигнати єдину людину, яка не змовчала?

— Прошу дотримуватись порядку, — різко сказав юрист.

Марко зробив крок уперед.
— Якщо ви торкнетесь її стипендії, або присутності в академії — ви торкнетесь і моєї родини.

Усі повернулися до нього.

— Марко, — попередив директор.

— Ні, — він стиснув кулаки. — Я мовчав занадто довго. І більше не буду.

Артем теж підвівся.
— Я підтверджую її слова. І готовий дати свідчення. Публічно.

У кімнаті стало холодно.

— Ви розумієте наслідки? — спитав юрист.

— Так, — спокійно відповів Артем. — Але я більше не прикриватиму систему, і вас Директоре.

Ніка подивилась на них — і вперше не відчула тривоги. Лише гірку ясність.

— Я не прошу захисту, — сказала вона. — Я прошу чесності. Якщо мене хочуть покарати за правду — робіть це відкрито.

Тиша затягнулась.

— Ми призупиняємо рішення, — нарешті сказав директор. — До завершення розслідування.

— Тобто, — холодно додала Мел, — ви просто хочете, щоб усе стихло.

— Ми хочемо зберегти школу, — відповів він.

— А я хочу зберегти стипендіатів, — сказала Ніка.

Після засідання новина розлетілась миттєво. Соцмережі. Анонімні пости. Коментарі. Хтось підтримував. Хтось ненавидів.