РОЗДІЛ 15. ЗІЗНАННЯ, ЯКИХ НІХТО НЕ ЧЕКАВ

Після шкільного свята Ґрінвуд не заспокоївся — він завмер. Ніби вся академія чекала, хто першим не витримає. Ніка відчувала це зранку: погляди, шепіт, надто довгі паузи в розмовах. Вона йшла коридором, стискаючи підручники так міцно, ніби вони могли її захистити.

— Гей, — Мел наздогнала її біля сходів. — Ти жива?
— Фізично — так, — видихнула Ніка. — Морально — під питанням.
— Очікувано, — кивнула Мел. — Після того, як ти майже довела двох альфа-самців Ґрінвуду до внутрішнього апокаліпсису.
— Я нічого не робила!
— Ти існуєш. Для них цього достатньо.

Ніка сумно всміхнулася, але раптом зупинилася. Біля кабінету для командної роботи стояв Артем. Сам.

— Мел, — тихо сказала вона, — здається, мій день щойно ускладнився.
— Іди, — прошепотіла подруга. — Але якщо він скаже щось дивне — я буду за дверима. Просто крикни.

Артем підняв очі, коли Ніка підійшла.
— Нам треба поговорити. Без Марка.
— Про проєкт? — обережно запитала вона.
— Про вчора, — відповів він спокійно.

Її серце сіпнулося.
— Артеме…

— Чому ти така безпечна? — він відчинив двері. — Ти не розумієш, що могло статися?

Кабінет був порожній. Тиша — майже інтимна. Артем сів на край столу, не дивлячись на неї.

— Я не планував стежити за тобою, поки ти не почала пити. Взагалі. Ти не входила в мій сценарій.
— Я ні в чий сценарій не входжу, — тихо сказала Ніка. — І я не просила тебе мене захищати. Я сама впоралася б.

Він ледь усміхнувся куточком губ.
— Ти геть дурненька? Ти розумніша за нього, але не сильніша.

Він нарешті подивився їй в очі.
— Я завжди все контролював. Людей. Ситуації. Себе. А з тобою… — він замовк, глибоко вдихнув. — З тобою я втратив контроль. Коли до тебе хтось підходить, я злюся. Мені хочеться закрити тебе від усіх, щоб ніхто не дивився на тебе з пожадливістю, як на власність, щоб ніхто не смів торкнутися. І це мене лякає.

Ніка не знала, що сказати.

— Я хочу, щоб ти знала: моє ставлення — не гра. І не змагання з Марком.
— А що тоді? — прошепотіла вона.
— Вибір, — тихо сказав він. — Мій.

Не давши їй оговтатися, Артем вийшов із кабінету. Він не хотів дати їй можливість побачити, наскільки глибоко це сиділо в ньому. Уже за кілька секунд він пошкодував, що зізнався. Але вона сама його спровокувала — своєю беззахисністю, своїм нерозумінням того, що могло з нею статися, якби він не був поруч.

Ніка відчула, як усе всередині зміщується. Артем завжди був стриманим. І саме тому його зізнання різало глибше, ніж гучні слова.

Вийшовши з кабінету, вона майже врізалася в Марка.

— Серйозно? — його голос був різким.
— Ви вже по черзі ловите її на самоті? — озвалася Мел.

— Марку… — почала Ніка.
— Ні. Тепер моя черга, — перебив він. — Досить.

Він схопив її за зап’ястя й потягнув у порожній кабінет. Двері різко зачинилися.
— Ти переходиш межу, — Ніка вирвала руку.
— Ні, — Марко зробив крок ближче. — Я нарешті її визначаю.

Він дивився на неї відкрито, без звичної самовпевненості.
— Я не вмію говорити красиво. Але знаю одне: коли ти поруч з Артемом — мене це бісить. Мені хочеться врізати йому так, щоб він більше не наближався до тебе.
— Це не привід…
— Я знаю, — перебив він. — Але я закохався. І мені байдуже, як це виглядає.

Ці слова зависли між ними.

— Ти завжди була сильнішою за мене, — додав він тихо. — Бо тобі не потрібно нічого доводити.

Ніка відступила.
— Чому зараз?
— Бо якщо промовчу — програю. Не Артему. Собі.

Вона заплющила очі. Два зізнання. Два різні. І обидва — справжні.

— Я не можу відповісти нікому з вас, — сказала вона нарешті. — Не так. Не зараз.

Марко стиснув щелепи, але кивнув.
— Я не змушуватиму.
— І я не вибачатимуся за свої почуття, — додав він.

Коли Ніка вийшла в коридор, ноги тремтіли. Мел чекала біля вікна.
— З твого обличчя видно, — повільно сказала вона, — що світ щойно ускладнився.
— Вони обоє… — Ніка ковтнула. — Вони зізналися.

Мел мовчки обійняла її.
— Тоді слухай уважно. Тепер найголовніше — розібратися в собі й не наробити дурниць.

Ніка притулилася чолом до холодного скла. Вперше в житті її хотіли не за статус. І вперше вона боялася зробити неправильний вибір.

Бо наступний розділ її життя вже не буде безболісним.