РОЗДІЛ 15. ЗІЗНАННЯ, ЯКИХ НІХТО НЕ ЧЕКАВ

Після шкільного свята Ґрінвуд не заспокоївся — він завмер. Ніби вся академія чекала, хто першим не витримає. Ніка це відчувала зранку: погляди, шепіт, надто довгі паузи в розмовах. Вона йшла коридором, тримаючи підручники так міцно, ніби вони могли захистити.

— Гей, — Мел наздогнала її біля сходів. — Ти жива?

— Фізично — так, — видихнула Ніка. — Морально — під питанням.

— Очікувано, — кивнула Мел. — Після того, як ти майже довела двох альфа-самців Ґрінвуду до внутрішнього апокаліпсису.

— Я нічого не робила!

— Ти існуєш. Для них цього достатньо.

Ніка сумно всміхнулась, але раптом зупинилась. Біля кабінету для командної роботи стояв Артем. Сам. — Мел, — тихо сказала вона. — Здається, мій день щойно ускладнився.

— Йди, — прошепотіла подруга. — Але якщо він скаже щось дивне — я буду за дверима, тільки крикни.

Артем підняв очі, коли Ніка підійшла. — Нам треба поговорити. Без Марка.

— Про проект? — обережно запитала вона.

— Про вчора, — відповів він спокійно.

Її серце сіпнулося. — Артеме…

— Чому ти така безпечна, — він відчинив двері. — ти не розумієш що могло статися?

Кабінет був порожній. Тиша — майже інтимна. Артем сів на край столу, не дивлячись на неї. — Я не планував Слідкувати за тобою, поки ти не почала пити. Взагалі. Ти не входила в мій сценарій.

— Я ні в чий не входжу, — тихо сказала Ніка — і я тебе не просила захищати, я сама б впоралася.

Він усміхнувся куточком губ. — Ти геть дурочка? Ти розумніша за нього, але ж не сильніша!

Він нарешті подивився їй в очі. — Я завжди все контролював. Людей. Ситуації. Себе. А з тобою… — він замовк, вдихнув. — З тобою я перестав себе контролювати. Коли до тебе хтось підходить, я починаю злитись. Мені хочеться тебе закрити від всіх, щоб ніхто на тебе не дивився з похотю, власністю, щоб не смів тебе і пальцем торкати. І це мене лякає. Ніка не знала, що сказати.

— Я просто хочу, щоб ти знала: моє ставлення — не гра. І не змагання з Марком.

— А що тоді? — прошепотіла вона.

— Вибір, — сказав він тихо. — Мій.

Він не даючи їй оговтатися вийшов з кабінету, щоб вона не мала можливість ще сильніше розкрити все що в нього на серці і в думках. Через декілька секунд він почав жалкувати що зізнався, але ж вона сама спровокувала, вона така безпечна, й не розуміє що могло статись з нею, якби не його бажання бути завжди поруч. Ніка відчула, як усе всередині зміщується. Артем завжди був стриманим. І саме тому його зізнання різало глибше, ніж гучні слова. Вийшовши з кабінету, Ніка майже врізалася в Марка.

— Серйозно? — його голос був різкий.

— Ви вже по черзі ловите її на самоті? Сказала Мел.

— Марко, — почала вона.

— Ні, тепер моя черга, — перебив він. — Досить.

Він схопив її за зап’ястя й потягнув у порожній кабінет. Двері зачинились різко. — Ти переходиш межу, — Ніка вирвала руку.

— Ні, — Марко зробив крок ближче. — Я нарешті її визначаю.

Він дивився на неї відкрито, без звичної самовпевненості. — Я не вмію говорити красиво. Але я знаю одне: коли ти поруч з Артемом — мене це бісить. Мені хочеться йому врізати добряче, щоб більше не наближався до тебе.

— Це не привід…

— Я знаю, — перебив він. — Але я закохався. І мені байдуже, як це виглядає. Ці слова зависли між ними.

— Ти завжди була сильнішою за мене, — додав він тихо. — Бо тобі не потрібно нічого доводити.

Ніка відступила. — Чому зараз?

— Бо якщо промовчу — програю. Не Артему. Собі.

Вона закрила очі. Два зізнання. Два різні. І обидва — справжні.

— Я не можу відповісти нікому з вас, — сказала вона нарешті. — Не так. Не зараз.

Марко стиснув щелепи, але кивнув. — Я не змушуватиму.

— І я не вибачатимусь за свої почуття, — додав він.

Коли вона вийшла в коридор, ноги тремтіли. Мел чекала біля вікна. — По твоєму обличчю я бачу, — повільно сказала вона, — що світ щойно ускладнився.

— Вони обоє… — Ніка ковтнула. — Вони зізнались.

Мел мовчки обійняла її.
— Тоді слухай мене уважно. Тепер найголовніше — розібратися в собі, та не наробити дурниць.

Ніка притулилась чолом до холодного скла. Вперше в житті її хотіли не за статус. І вперше вона боялась зробити неправильний вибір. Бо в наступному розділі її життя вже не буде безболісним.