Частина тридцята: Перший ювілей Союзу чотирьох

Відтоді, як у цих краях вперше зустрілися оракул Сірий Ворон із шаманом Білим Вітром, минуло рівно п’ять весень. На честь цієї знаменної події було заплановано пишне святкування та триденні загальні гуляння по всьому анклаву.

Світ за ці п'ять — з одного боку довгих, а з іншого доволі незначних — років, змінили життя анклаву, кардинально.

Анклав перейшов на нові стандарти життя та небачені раніше можливості. Будні стали набагато легшими й безпечнішими: так, виникали нові проблеми, але їх намагалися вирішувати спільно, за згодою та взаємною домовленістю.

Усі вчилися знаходити компроміси. Ті дрібниці, через які колись ладні були сваритися й розривати стосунки, тепер здавалися просто кумедними спогадами минулого.

Згадати б хоча б другий обмін, коли ніяк не могли нічого поділити й розміняти — саме тоді народилася перша грошова система.

Те ж стосувалося і сьогодення: по всьому анклаву пожвавлено працювали крамниці, пересувні лавки, ринки, таверни та ярмарки.

Звісно, всього й одразу ще не вистачало для повного щастя, але все йшло до того, що ситуація невдовзі мала докорінним чином змінитися на краще.

Сімаріель мав дотримати слова, виготовивши свій перший вантажний автомобіль, і прибути на ньому разом із шаманом Білим Вітром на святковий фестиваль до Мирнодрагорова. На п'яту річницю «Союзу Чотирьох» до столиці з'їхалося ледь не третина населення анклаву, аби побачитися з рідними та розділити радість свята.

Буквально за тиждень до фестивалю Сірий Ворон дав влучне інтерв’ю Варкану, під час якого ненавмисно вигадав чудову рекламу.

Мова зайшла про ту саму пам'ятну зустріч, яку колись організовував Варкан на другу річницю загальних зборів. Тоді оракул заборонив привозити гномам брагу, але кмітливі гноми привезли солодкий сік, додали туди трохи переспілих яблук і зрештою отримали непогану брагу.

— Пригостили ми тоді ельфів, а Окарія трохи допрацювала той рецепт, і вийшов чудовий, хоч і легенько зброджений сік, — чесно, як на духу, зізнався Варкан у прямому ефірі.

— О, я добре пам’ятаю той випадок, — підхопив Сірий Ворон. — Коли я потайки його скуштував, то спершу хотів долити туди оцту, але зрештою вирішив не псувати свято. І справді, то була знатна брага, яку ми всі досі згадуємо!

— А чого ж її згадувати? Я й досі пам'ятаю рецепт і можу зварити нову партію, якщо хтось потребує освіжити пам'ять.

Варкан і сам спочатку не збагнув, що бовкнув, але вже за кілька годин до його студії почали надходити дзвінки та замовлення на ту саму «бражку від Варкана».

Скориставшись моментом, цей спритний гном за два дні вигадав цілу програму оголошень: «Втрачено-знайдено», «Куплю-продам» із зазначенням конкретних контактів. Цей хлопець умів заробляти на всьому, а його харизма та енергія завжди перетворювали слова на реальні справи.

Щодо Чистої Води, яка вела радіо «Оракул», вона міцно зайняла нішу дитячих передач.

Ідею вечірніх казок та цікавих історій їй підкинув Сірий Ворон, а вона охоче підхопила. Окрім того, дівчина вела пізнавальну програму «Юний будівельник, механік чи металург», де просто й захопливо розповідала малечі про суть різних професій, запрошуючи до студії справжніх фахівців.

На знак подяки за заохочення дітлахів до навчання — адже орчата, ельфенята та маленькі гномики з однаковим захватом слухали її казочки — оракул особисто виписав їй премію в два срібні вандани.

Цього разу проводити кулуарні закриті наради зі старійшинами, як це робилося раніше, не планували. Хоча до столиці прибули всі — і Золотий Лис, і цариця Катаріна, і сам король Ганул, — усі вони одностайно вирішили повністю присвятити ці дні першому спільному ювілею.

Центральна площа вже була прикрашена великою сценою, де виступали місцеві таланти й гості з найвіддаленіших куточків анклаву; скрізь гуркотіли ярмарки, лунали пісні та кружляли масові танці.

Варто було пригадати, що якихось чотири роки тому на цьому місці стирчали лише похмурі сірі валуни. Тепер же довкола них розрісся розкішний парк із фруктовими та лісовими деревами.

Там, де колись тулилися перші торгові ряди, схожі на окультурені траншеї, тепер здіймалися капітальні будівлі крамниць, крамничок та затишних таверн.

На місці колишньої крамниці Сірого Ворона красувалася ґрунтовна будівля банку з охайним огородженим подвір'ям, поруч звівся монетний двір, а трохи далі закладали фундамент майбутнього міністерства фінансів.

Окрім того, у місті вже працювали три школи для дітей, два дитячі садки, діяв аграрний інститут під орудою Окарії та активно будувалася економічна академія при Центральному банку анклаву.

Щодо Дани та Ерін, дівчата врешті-решт знайшли своє справжнє покликання і були щиро задоволені цим. Їм знадобилося чимало часу, аби остаточно відвикнути від тієї темної минувшини, але щойно вони відчули смак справжніх подорожей та нового, вільного життя, в них прокинувся нестримний потяг до навчання і розвитку.

Попри те, що на тілі кожної з них лишилися давні мітки колишні опіки, що трохи псувало їхню красу, ні в кого навіть у думках не виникало дорікнути їм цим. Дівчата поступово стали почуватися впевнено і спокійно серед нового суспільства.

Спочатку ці дві нові учениці духів викликали чималий подив у навколишніх: мовляв, як це так — сам оракул володіє знаннями з найвищої математики й рахує на рахівницях, а ці новачки ще й досі вчаться звичайній грамоті.