Частина двадцята третя: Нові гоблінські баталії

До прибуття Франкліна до Сугізельда на північному континенті знову спалахнула повномасштабна війна між Картузанем і Сугізельдом. Довго шукати приводу не довелося — як то кажуть, хто шукає, той завжди знайде.

Імператор Аварон уже оголосив загальну мобілізацію в Сугізельді. Гірські перевали надійно тримали оборону, проте для того, щоб вибити звідти ворожі війська, імперській армії Картузані бракувало принаймні однієї повноцінної і потужної гармати.

Щойно прибувши до портової столиці, де мешкав імператор Аварон, Франклін одразу ж вирушив до нього на аудієнцію. Як єдиний гоблін, якому імператор останнім часом довіряв найбільше, він доповідав про все на світі. З огляду на щедрі привілеї, пільги та чималі премії, якими його обдаровував володар, Франклін служив йому вірою і правдою.

— Доброго дня, ваша величности, імператоре Авароне.

— Доброго дня, Франкліне. Які новини? — одразу перейшов до справи імператор.

— Вам доповісти як є, чи додати ще й мої власні спостереження?

— Спочатку розповідай як є, а потім викладай і свої спостереження.

— Ну, припливли ми, значить, у нові землі, і Бартіста одразу взявся налагоджувати контакти з ельфами. Відправив трьох своїх гоблінів із двома колишніми полоненими ельфами, і вони привели до нас цілий натовп місцевих.

— І в чому тут проблема? Це ж чудово, що Бартіста використав ситуацію на нашу користь.

— Я, ваша величности, гадаю, що він використав її набагато більше на користь собі.

— А з чого ти це взяв, Франкліне?

— А з того, що згодом він почав відправляти до ельфів гоблінів — нібито для будівництва дороги та налагодження постачання цінних матеріалів.

— Я бачу, ти маєш серйозну підозру, що він зрадив присягу короні?

— Я скажу вам так, імператоре: якщо ви навесні відправите адмірала Гейгера до нових земель, а на тому місці, де мусить стояти порт і верфі, не виявиться ані душі — хай він навіть не сходить на берег, бо на нього чекатиме пастка.

Ось мої записи маршруту за азимутом і північною зоряною картою, а також замітки про те, як ця гавань мала б виглядати і як виглядає насправді.

— Дякую, я все перевірю, Франкліне.

Франклін попрощався з імператором і пішов до себе додому відпочивати, тим часом як розлючений Аварон негайно викликав до себе Хіроса з наказом розшукати й негайно привести Діоксіса — доки той ще не встиг виїхати з міста.

Уже за двадцять хвилин Діоксіс стояв перед імператором у його кабінеті.

— Ну що, Діоксісе, у мене з'явилися певні підозри, і я хочу дещо перевірити.

— Що саме, ваша величности? — обличчя Діоксіса миттєво змінилося. Він став схожий не на живого гобліна, а на мерця, з якого випили всю життєву енергію.

— Чого ти так зблід? Я ж тебе вішати поки що не збираюся.

— А що тоді, ваша високосте?

— Ти мені краще, Діоксісе, розкажи все докладно: як це тобі так гладко вдавалося провернути справу з Гейгером і Бартістою — і з верфами в Гонгорі, і з лісозаготівельним містечком? Та й взагалі, чому тобі так шалено щастило?

— То все, ваша величности, спільні злагоджені дії...

— З ким, Діоксісе?! Ти мене за дурня не тримай! — не стримавшись, викрикнув імператор.

Діоксісу не залишалося іншого виходу, і він зізнався, що вони з адміралом Гейгером та Балкаром уклали таємний піратський договір.

— Так я і думав! Усе-таки від Франкліна більше толку, ніж від вас двох бовдурів. Ану, заберіть мені цього Діоксіса та адмірала Гейгера під варту! А ти, Хіросе, відправляй посильних до Дуаганя.

— У Дуагань, ваша величности?

— Так, у Дуагань! Тут на кону не лише мій імператорський трон — пірати знову підняли голову.

— Може, спочатку укласти перемир'я з Картузанем і припинити війну?

— Ти виконуй те, що тобі наказують, а не то в моїх казематах і для тебе знайдеться вільне місце!

Хірос не промовив більше жодного слова і пішов виконувати імператорський наказ.

Тим часом, рівно через тиждень після повернення Франкліна, у води Барігура прибув корабель із бронзою: він забрав піратів, а сама бронза вирушила до імперії Картузань, де на неї чекав майстер, котрий мав виготовити велику гармату — ту саму, якої військам Діагліса бракувало як повітря. Час ішов на лічені дні: треба було не допустити укладення перемир'я між Картузанем і Сугізельдом та вичавити максимум із того, що вони виснажували одне одного на полі бою.

Фортуна знову посміхнулася Бартісті чимдалі яскравіше, ніж імператору Аварону.

Хоч останній і дізнався про зв'язок із піратами, він навіть не підозрював, що його власні вірні піддані давно повязані з ними.

Ніхто не наважувався розв'язувати повномасштабну війну проти піратів просто так, бо ніхто й гадки не мав, де саме їх шукати. Зрештою вирішили, що адмірал військово-морського флоту королівства Барігур Грем особисто попливе до нових земель разом із представниками Дуаганського суду коаліції, аби перевірити побоювання Франкліна. І сам Франклін також попливе, на тому настояв адмірал Грем.