Частина сімнадцята: Розмова про правду

І знову осінь, і знову зустріч, що відбувається двічі на рік між представниками кожної з рас, а також посланцем світу духів.

Першим на цей раз узяв слово король гномів Ганул.

— Доброго дня всім і дякувати духам, що дають нам таку можливість збиратися та обговорювати спільні плани на майбутнє й поліпшувати наше життя. Але в мене є одне питання, і воно адресоване конкретно оракулу Сірому Ворону. А для чого це все і до чого воно зрештою призведе — я маю на увазі наші успіхи, розвиток і підготовку до війни?

— Поважний короле Гануле, шанована царице Катарі і шановний Золотий Лисе, я знав, що рано чи піздно у вас виникнуть подібні запитання, і тому просто чекав, поки настане слушний час.

Ви мусите знати правду: у світі нічого не існує вічно — навіть боги чи духи існують лише доти, доки живе пам'ять про них, існує історія та складаються легенди. Для них життя орка, гнома чи ельфа — це як політ стріли, як одна коротка мить. Але нині цей потік стріл летить безперервно, і всім нібито доволі комфортно, проте основний час буття все ж минає в забутті. Це часи, коли настає або повна катастрофа, або життя відроджується наново. Так було, так є і так буде.

Ось до чого я веду. Якщо була воля духів відправити мене до вас і змінити ваше життя на краще, то це добре. Та чи замислювалися ви над тим, що я можу бути не один і що в таких, як я, бувають різні погляди на життя та існування?

Я прошу вас повірити мені на слово: те, до чого я вас готую, — це не посіяний страх чи погрози, а можлива неминуча реальність. Я прийшов зі світу, де всім керують брехня, зло і зневіра.

Візьміть, наприклад, гроші — такий товар, який я запропонував вам задля полегшення обміну. По суті своїй, гроші не можна ні з'їсти, ні вдягнути, проте вони мають іншу силу.

Ви вже розумієте, що на них можна виміняти необхідне, але з часом і розвитком неминуче з'явиться корупція — ви почнете використовувати одне одного у власних корисливих цілях. Так, це правда, і це стане реальністю, але, на жаль, такою буде необхідна жертва заради загального виживання рас.

Я знаю, які загрози і яку владу несуть гроші, а тому контроль над грошима та банківською системою триматиму я. У вас же залишаться наука, торгівля і виробництво. Згодом з'явиться і сфера послуг — в принципі, вона вже є, як-от радіо чи телефон.

— І в чому ж тоді сенс розвитку? — озвався Золотий Лис.

— Сенс полягає в тому, щоб безпечно пережити переродження і продовжити своє існування у вічності. Так, ти смертний, але частинка тебе житиме вічно у твоїх дітях, онуках, правнуках і так далі.

Зауважте: цей анклав, ця планета, нічні світила й денне світило з часом загинуть, а ми мусимо жити далі. Сенс життя полягає в тому, щоб жити там, де, здавалося б, життя вже не мало б бути.

Так сталося з волі духів, що я маю безсмертне життя, дароване ними. Та вони дали його мені не просто так, а щоб я ніс пам'ять про них і не дозволив їм канути в забуття.

— Тож у кожного є своя мета в цьому існуванні, і те, що ти приніс у наш світ знання, Оракуле Сірий Вороне, дає нам нове усвідомлення, — промовила цариця Катарі.

— Саме так, царице Катарі. У світі ніщо не існує просто так, усе має свою ціль і мету. Тільки вам у цьому плані трохи більше пощастило, ніж моєму колишньому світові.

— А чому ти вважаєш, що твоєму світові пощастило менше, ніж нашому?

— Поважний Гануле, я вже маю за плечима цивілізаційний досвід минулого, знаю його помилки і розумію, які з них можна оминути, а до яких — завчасно підготуватися.

— А які саме помилки? Нам усім, думаю, цікаво про них почути.

— Розумієте, коли є спільна мета розвитку та існування, потрібно завжди задавати правильний тон і нові пріоритети. У моєму світі панівною силою стали гроші та накопичення багатств у руках еліт. Хоча все матеріальне за своєю суттю є смертним, і накопичувати те, що у вас заберуть навіть через сто чи тисячу років, немає жодного сенсу.

Але іронія мого світу полягає в тому, що всі це чудово розуміють, але й далі намагаються збирати те, чого не здатні зберегти. Ну і навіть це не найгірше; гірше стає тоді, коли ти маєш багато і знаєш, що в тебе це от-от відберуть, — що ти тоді робиш?

Оракул кинув на всіх пильний і загадковий погляд. Усі замислилися і хором запитали:

— А що?

— Робиш таку дурницю: усе, чого не можеш зберегти, ти нищиш, і всіх, кого можеш, теж знищуєш. У моєму світі це називається революцією. Коли, наприклад, скидають короля і обирають іншу владу — скажімо, демократію.

От дивись, Гануле, чи ти, Золотий Лисе, чи ви, царице Катарі: сьогодні ви відповідальні за свої народи, а потім ваші народи кажуть вам, що ви некомпетентні і що на вас витрачається занадто багато ресурсів. Вас скидають, і приходить нова влада, яка вже не несе особистої відповідальності, бо вона тимчасова.

І тут починається магія: така влада з часом перестає влаштовувати більшість. Але більшість — це бідняки, зате вона цілком до вподоби багатіям, які швидко підлаштовують цю владу під себе. Ну і звісно, аби підлеглі знову не надумали скинути такий лад, що роблять багаті?

Знову запанувала тиша, і всі перемкнулися на оракула з цікавими поглядами.