Частина дев'ята: Обговорення планів Оракула з учнями

Ну що ж, Гіклі, я вирішив почати з гнома, котрий хоч і не вирізнявся особливими талантами до чистої науки, проте суть своєї справи вже осягнув досконало: як правильно дерево звалити, як гілки обрубати, як розкряжувати стовбур на колоди, обкорувати їх і підготувати якісний матеріал.

— Гіклі, думаю, настала пора опанувати ще одне ремесло. Ми із Сімаріелем сконструювали для тебе спеціальний ріжучо-пильний верстат, і ти навчишся сам акуратно обрізати дошки.

А то те, що ви там у себе нарізаєте... даєте мені дві сторони рівні, а мені ж потрібні всі чотири! Ну от сам подивися, як підігнані дошки в мого фургона? Мені треба, щоб і ти досяг такої ж точності. Призначаю тебе головним із заготівлі лісу.

— Мене? — вигукнув ошелешений гном.

— А кого ж, Авастіна? Він думає лише про одне — коли я йому знову пива наварю. Тільки-но почує про пиво, Авастін тут як тут! У вашого Варкана є брага, а ти варитимеш справжнє пиво, я ятряний солод уже підготував.

Слухай сюди, Авастіне, для доброго пива потрібні всього чотири речі.

— Які? — витріщив очі гном, і без того не по-гномськи великі.

— Солод, хміль, вода і трішки совісті. От якраз совісті тобі й бракує. Ти часом не з виготовленої Чорним Кабаном миски їси?

— Їм... — винувато пробурмотів гном.

— А з його ж бо власними руками виточеної чашки потайки сьорбаєш брагу? Чи ти гадав, я не бачив, як ельфи навчилися її варити і час від часу пригощають вас? Тільки вони міру знають, а ти — ні.

Гном схилив голову, почервонів і тихо визнав, що гріх за ним такий є. Та й брага у вухатих, нехай їм грець, виявилася смачнішою за варканівську.

— Отож бо й воно. Попроси вибачення у Чорного Кабана за те, що колись поцупив його матеріалки, бо тобі, бачите, критично припекло. Тоді й совість твоя на місце стане, і я навчу тебе варити справжнє, істинне гномське пиво.

Навколо стояла темрява, і облич у пітьмі майже не розрізнити, але ж ельфи й орки не глухі — усі давно повилазили з сідл, прислухаючись до розмови. А коли почули моє прохання «повернути Авастіну совість», залопотіли приглушеними смішками, так що мимоволі народився перший у нашому новому союзі міжрасовий жарт.

— Пробач мені, старий, — буркнув Авастін, звертаючись до орка.

— Гаразд, — великодушно відповів Чорний Кабан. — Пробачу, якщо звариш для мене обіцяного пива. Мені-от для гончарної справи совісті чомусь зовсім не шкода...

Усі знову весело загули.

— Ну а раз ти тут, Чорному Кабане, то і до тебе маю розмову. Скоро прибуде клан Орлиного Ока — обіцяли за місяць перебратися сюди.

Але ж їм потрібні фургони, багато фургонів! Гадаю, зимувати їм доведеться просто на колесах, бо я фізично не встигну збудувати стільки житла з дерева. Тому ти, Соколиний Хвіст і я — перекидаємо всі сили на виробництво рухомих домів.

Перевівши погляд на молодшого помічника, я продовжив: — Сімаріелю, тепер ти.

Ти знаєш, що Варкан пообіцяв надіслати два десятки гномів, і добре вмієш читати мої креслення. Зроби мені формувальний цех, бо нам знадобиться величезна кількість металу, а заодно допрацюй мій прототип — два вертикальних станки. Я ж показував тобі, як виставляти станину водяним рівнем: горизонталь і вертикаль завжди мають бути ідеально по центру.

Добудуй гідрорегулюючу систему, адже для горизонтального верстата потрібні ювелірно точні деталі, щоб ми могли обробляти заготовки в трьох площинах. Там усе просто, я тут невелику поправку накидав...

Сімаріель витягнув з кишені аркуш і в ту ж мить домалював до моєї схеми власне доповнення.

— Ого, та ти просто гномський геній! — вихопилося в мене.

— А я на це й не зважав! Тепер матимемо одразу і плаваючий, і стаціонарний режим. Чудово, просто незрівнянно! Зробиш так — і я в боргу не лишусь.

Щодо майстерні я міг більше не хвилюватися, натомість треба було запускати повноцінний конвеєр для збірки фургонів.

— Гаразд, хто в нас далі?

Ага, Люстеріелю, завтра нас наздоженуть ельфи. Свої поточні обов'язки передаси комусь із надійних хлопців, а сам рухайся на забійню.

Золотий Лис пообіцяв щодня надсилати по десятку кабанів за умови, що половина тушкованої консерви дістанеться йому, а половина — нам.

А ти, Рікрасселю, ще з такою сирою шкірою не працював; звірі-бо напівдикі, тож доведеться вчитися виробленню зовсім іншого типу шкур. Буде в нас і міцне взуття, і ремені, і різна збруя.

Коли дійдемо до майстерні Чорного Кабана, я наочно покажу тобі глиняні випалювальні чани, навчишся робити ще й черевики, бо годі вже нам всім в личаках ходити.

За пару років кожен має бути взутий по-добротному. На тебе чекає купа експериментів і проб, але я дам двох помічників — інших ельфів змушений забрати на будівництво фургонного заводу.

Що ж до вас, мої любі ельфійські красуні, — звернувся я до дівчат, — помічників виділити не можу: стаєте безпосередньо на автоклав та консервацію. На щастя, ми із Сімаріелем уже змайстрували склодувну піч, штампуємо скляні банки та кришки цілком успішно. Виходить десь дві банки на хвилину, а для кришок ми вдосконалили валки й штамп — тепер за раз видаємо п'ять штук, а далі кидаємо на дріт і в цинкову ванну.