Частина п'ята: Імперія Сугізельт — останні новини

Імператор Аварон сидів за масивним червоного дерева столом у своєму робочому кабінеті, заваленому звітами про прибутки імперської казни, кошторисами на утримання фортець та проєктами нових законів. Розміррений робочий день перервав делікатний, ледь чутний стукіт у дубові двері.

— Так, можна, заходьте, Хіросе, — не підводячи голови, промовив правитель.

Так стукати міг лише начальник його особистої охорони: обережно й ненав’язливо, немов попереджаючи, що за порогом чекає дещо незвичне.

— Ваша Величносте, тут до вас просить аудієнцію доктор Франклін разом із полоненими ельфами, — доповів Хірос, випроставшись біля порога.

«Франклін із ельфами? Цікаво», — промайнуло в голові у правителя. Імператор добре знав специфічні методи роботи цього вченого — часом різкі, але надзвичайно результативні. Проте щоб так швидко встановити контакт із дикими лісовими мешканцями — це справді заслуговувало на увагу.

— Хіросе, запроси спочатку Франкліна. Я хочу вислухати його особисто, а вже потім заведеш ельфів.

За кілька хвилин доктор Франклін увійшов до кабінету, звичним рухом поправивши комір свого камзола.

— Доброго дня, Ваша Величносте! Дякую, що знайшли час у своєму щільному графіку для цієї зустрічі.

— Докторе Франкліне, я відразу перейду до суті, — зацікавлено пильно глянув на нього імператор. — Яким чином тобі вдалося так швидко знайти спільну мову з ельфами? Вони ж дикі, затяті, а на початку ледь не стріляли в кожного зустрічного.

— О, ніякої магії, Ваша Величносте, лише чиста психологія та прагматизм, — усміхнувся Франклін.

— Я не починав із погроз чи батога. Повів цих лісових жителів на екскурсію до нашого військово-історичного музею. Показав велич імперії, наші машини, макети гармат і флот. Це дало їм потужний поштовх для роздумів — вони зрозуміли, з ким мають справу.

Вони хоч і живуть у лісах, але зовсім не тупі. У них самих одразу з'явилася гопака запитань. А далі я діяв за своєю методикою: мову починають вивчати з базових дієслів, а вже потім додають іменники. Так вони трохи засвоїли мою, а я — їхню говірку. Коли володієш хоча б базовим словниковим запасом і розумієш психологію супротивника, вести діалог стає набагато простіше.

Знаєте, з тими дикунами з південних боліт було значно складніше, бо ті геть обмежені. А ці — розумні, допитливі, їм справді цікаво, куди їх закинуло і як тут усе влаштовано. Звісно, я чудово розумію, що їхня головна мета — утекти й повернутися додому. Саме на цьому ми й зійшлися: я пообіцяв організувати експедицію в їхні краї для налагодження торгових зв’язків, а заодно й повернути їх додому.

А щоб розмова була зовсім відвертою, я пригостив їх нашим витриманим виноградним вином. Після келиха-другого вони виклали мені все як на духу: які то землі, де простягаються густі ліси, де височіють гори, де починається вологий пояс і де лежить велика, нежива пустеля, якої на їхній пам’яті ще ніхто й ніколи не переходив.

Розповіли про цілий незвіданий материк! Виявляється, там мешкають не лише вони: у безкрайніх степах кочують войовничі орки, а у важкодоступних кам'яних хребтах живуть кремезні бородаті кремезні майстри, яких вони називають гномами.

— Ну ти й тонкий стратег, докторе Франкліне, — погодився імператор, сховавши посмішку в кутиках губ. — Не хочеш очолити кафедру психології в нашій імператорській академії?

— Дякую за честь, Ваша Величносте, але ні, — ввічливо відмовився вчений.

— У мене занадто багато практичних досліджень. А академія може просто купувати мої наукові праці й навчатися за ними. Ви ж знаєте, я завжди відкритий до комерційного діалогу.

— Хіросе! — гукнув імператор.

— Я тут, Ваша Величносте! Що накажете?

— Приведи сюди ельфів. Тільки пам’ятай про манери: поводься з ними максимально шанобливо й чемно. Ми будемо їхніми майбутніми колонізаторами й торговими партнерами, тож поки що вони мають бачити в нас щирих друзів і союзників.

Через хвилину до кабінету завели двох ельфів. Вони трималися насторожено, проте вже без дикого страху в очах.

— Доброго дня, я імператор Аварон, — м'яко мовив правитель, підводячись з крісла.

— Можете звертатися до мене просто Авароне. А як вас звати і з якого ви роду?

— Ми… ми ельфи, — трохи збентежено відповів той, що стояв попереду.

— Мене звати Каріс, а мого супутника — Ікіс.

— Що ж, Каріс, почнемо з тебе, — продовжив Аварон, проходячися кабінетом.

— Як тобі живеться в нашій імперії? Чи не ображають вас тут, чи всього вистачає?

— Ні, імператоре Авароне, — щиро відповів ельф, трохи розслабившись.

— Тут напрочуд гарно, чисто й гостинно. Ми вже зрозуміли, якою фатальною помилкою була наша перша зустріч, коли ми сприйняли вас за ворогів і напали. Просто ми ніколи раніше не бачили таких створінь і таких дивовижних міст, от і злякалися.

— Доктор Франклін мабуть уже казав вам, що ми готуємо велику експедицію у ваші землі, — пильно подивився на них імператор.

— Але цього разу ми йдемо не з мечем, а з миром. Я особисто прошу вас допомогти нам уникнути колишніх непорозумінь. Ми хочемо прийти туди заради чесної торгівлі та обміну, збудувати невеликий портовий термінал і торгове містечко — і нічого більше. Ви ж розумієте, що таке порт і місто?