Частина четверта: Збори в ельфів

Після прибуття до центрального ельфійського лісу цариця Катарі скликала велику раду старост та найповажніших мужів і жінок нашого народу. Звісно ж, найголовніше слово надали мудрій відьмі Окарії.

— Старости общин та шановні ельфи, — промовила вона, оводячи присутніх спокійним поглядом.

— Ми зібралися тут не для того, щоб перейматися нашими буденними дрібницями, а аби обговорити новий Союз Чотирьох, кризу, що насувається, та попередження оракула. Я знаю, що дехто з вас досі ставиться до мого ремесла з перестороловою заздрістю чи марним страхом, але прошу вислухати мене без упереджень.

Дух лісу з’явився спершу мені й приніс вістку у вигляді розквітлої вишневої гілочки, а згодом послав віщий сон нашій цариці. Прислухайтеся до мого досвіду не просто як до слів відьми, а як до застереження людини, яка знає, про що говорить.

Окарія зробила коротку паузу і заговорила про найстрашніше — про вулканічну зиму, яку віщував оракул.

— Я сама не застала останньої такої напасті, але покійня-мати розповідала мені, як густа жовта хмара затягнула небо на три довгих місяці, сховавши від очей усі зорі. Тоді навіть найясніший полудень був темнішим за глуху ніч у степу. Свідків тих подій давно немає серед живих, але пам'ятайте одне: тоді ліс у низинах помер, і тільки на високогірних схилах, куди не досягав задушливий попіл і куди раніше пробивалося сонце, дивом збереглося життя.

І тут є над чим замислитися. Громові гори лежать зовсім неподалік від нашого дому. Якщо катастрофа вибухне поруч, єдиним більш-менш безпечним прихистком стануть кам’яні печери гномів — глибокі, надійні, здатні захистити від холоду й чаду. Не тіште себе ілюзіями, що в часи великої смути ліс стане нам порятунком. Ліс загине першим від морозів та пожеж, а за ним вигорить і безкрайній степ. Лише камінь не горить.

Оскільки ми уклали Союз Чотирьох, ми зобов’язані гуртом дбати про виживання — допомагати не лише собі, а й гномам, оркам та самому оракулу. Що ми здатні заготовити на строк до трьох років? Сушені яблука, груші, вишні, сливи, лісові ягоди та сушені гриби. Моя пропозиція проста: робимо запаси сухофруктів на три роки. На четвертий рік старі пожитки з’їдаємо, а засіки поповнюємо свіжими. У разі лютої зими ми матимемо хоча б поживні відвари, цілющі трави та мазі. Я благаю вас: якщо духи послали нам оракула, поставтеся до його слів із повною відповідальністю.

Щойно Окарія замовкла, галявина вибухнула від гучних обурень. Дехто з ельфів почав голосно обурюватися, кричати про честь і благородство, заявляючи, що їхня гордість ніколи не дозволить їм жити в одних печерах із бородатими гномами та дикими орками.

— Ану тихо! — дзвінким, владним голосом обірвала гамір цариця Катарі.

— А тепер слухайте сюди, і моє слово буде остаточним: коли йдеться про порятунок нашої раси від повного вимирання, вислуховувати ваші дитячі примхи я не маю ані хвилини.

По-перше, щодо нашого союзу. Якщо настануть такі часи, що ліс перетвориться на випалену пустку, де ви збираєтеся ховатися? Хто тут такий хоробрий і не хоче жити з гномами під землею? Будь ласка, залишайтеся в лісі — тільки повідомте мене заздалегідь, і я на таких гордіїв харчів не збиратиму!

По-друге, вже восени ми вирушимо на спільний ярмарок до гномів. Питання переселення та облаштування житла я обговорюватиму з королем Ганулом особисто. Крім того, ми скличемо велику раду чотирьох лідерів: Білого Вітра від орків, оракула від вищих сил, мене від ельфів та Ганула від гномів — і вирішимо все остаточно.

А поки що — засівайте комори сушеними яґодами, фруктами й грибами рівно на три роки уперед. Усе, що здатне пролежати такий строк, має бути в нас у надлишку. Окремо подбайте про стратегічні ресурси: сириці, очерет і гнучку вербу. Як розповіла мені оркиня Жива Вода, що жила з оракулом, із цього звичайного матеріалу виходять чудові кошики та міцне взуття — личаки. Ось вам наочний приклад: я вже виміняла в неї кілька таких виробів усього на два десятки груш. Чи є в когось запитання чи заперечення проти мого рішення?

На ельфійській галявині запала важка, гробова тиша. Ті самі крикуни, що щойно розпиналися про власну честь, стерли посмішки з облич і миттєво збагнули: йти проти волі цариці зараз означало одне — власна ж община відвернеться від бунтівника, бо на кону стояло не самолюбство, а саме життя.

Більшість ельфів, навіть серед старост, були значно молодшими за сталу Окарію, і про минулі катастрофи чули лише як про давні легенди. Проте нині, коли самі духи надіслали оракула, масштаб загрози став очевидним навіть для найупертіших скептиків.

— Ну раз питань і заперечень більше немає, — спокійно підсумувала Катарі, — то прошу всіх братися до роботи.