Частина третя: Нарада поважних гномів у короля Ганула

— Доброго дня, поважні гноми! — промовив король Ганул, оглядаючи зібрання у своїй великій залі.

— Я зібрав усіх вас тут для того, щоб обговорити питання великих змін, котрі невмолимо наближаються до нас. Для початку я хочу надати слово нашому верховному магу Ікарію. Прошу тебе, Ікарю, займай центральне місце і розкажи: як ти бачиш цю ситуацію? Яких нових викликів нам чекати? До чого варто готуватися вже зараз, а що можна відкласти на потім?

          — Що я вам хочу сказати, поважні гноми? — розпочав свою промову Ікарій.

— У ситуації, що склалася, я вважаю, духи виявили до нас велику милість, дозволивши заздалегідь підготуватися не тільки до змін, а й до тяжких випробувань у часи майбутньої смути.

Зауважте, не я це придумав, а оракул, котрий напряму спілкується з духами і попередив нас про вулканічну зиму. А що з цього випливає?

— Ікарій обвів печеру короля Ганула своїм трохи суворим, а трохи химерним поглядом.

— А випливає те, що нам необхідно терміново запасатися громовим камінням та переселятися з «живих» гір до більш безпечних хребтів, ближче до степів та лісів. Якщо в тих горах прокинуться вогонь із громом і земля зажевріє зсередини, то саме наші нові гірські прихистки біля степу стануть найбезпечнішим місцем. Ані степ, ані ліс тоді не врятують нікого.

У лісі почнуться пожежі, а ви вже добре знаєте, що таке, коли горять багатовікові торф’яники. Степ також не дасть надійного захисту — там, окрім трави, диких коней та кіз, немає нічого. У нас же, як не крути, є плоскі гори з глибокими печерами, де ми зможемо успішно перезимувати, а також назбирати й надійно сховати запаси.

Проте ключове слово тут — «зберегти». Подумайте самі: якщо орки перестануть приносити нам сіль, як ми засолюватимемо м’ясо? Та чи буде те м’ясо взагалі, чи водитимуться в горах дикі качки та кози? Живність неминуче збідніє, тож робити припаси доведеться на довгі роки вперед. А як саме їх консервувати — цього нам треба вчитися в оракула, бо він, певно, знає всі таємниці.

Нам слід турбуватися не лише про саме пристанище, а й про надійні сховища для харчів. Де ми все це розмістимо? До того ж доведеться приймати біженців із розтерзаних степів та лісів, якщо вулкани й справді вивергнуть вогонь.

Мусимо також знати точну цифру: скільки нас, скільки орків і скільки ельфів живе довкола, аби бачити загальну картину ясно.

Я от, наприклад, гадки не маю, як це скласти в голові. На цьому мої міркування поки що вичерпуються, додати більше нічого не можу, проте знаю одне: нам необхідно вчитися й готуватися. Для початку — збільшити запаси громового каміння та солі, а далі діятимемо за обставинами.

— Дякуємо тобі щиро, Ікарю, іди відпочивай, а ми тут із поважними гномами потолкуємо про те, що і як робити далі.

Коли маг вийшов, король Ганул знову звернувся до присутніх:

— Я хочу почати з того, що особисто спілкувався з однією оркинею — Живою Водою. Оракул навчив її грамоті, і я вже відіслав до неї кількох наших хлопців на навчання. І от послухайте: вона опанувала не тільки письмена, а й рахунок за певною дивовижною системою.

Дивіться сюди: на обох руках ми маємо десяток пальців. Не просто один, два, три, — вів далі король, — а після десяти починається справжня магія. З'являється ще один десяток — один-десят, два-десят. А далі йдуть двадцять, тридцять, сорок, і так аж до сотні, тисячі, десятків тисяч і сотень тисяч!

От поміркуйте, поважні гноми. Скажімо, у нашого шановного Боніса, який працював із громовим каменем та ненароком відрізав собі палець, скільки тепер пальців? Правильно — десять мінус один, тобто дев'ять. А от в іншого поважного гнома, Гнеклі, від природи аж одинадцять пальців — тобто десять плюс один.

І от що я придумав! — Ганул дістав із-за пазухи прототип рахівниці, зроблений із дерев’яної рамки у вигляді кісточок. Для цього він використав гілочки дерева з пустотілою серцевиною, змайструвавши пристрій із десятком рядків по десять кісточок у кожному, й навчив гномів додавати та віднімати.

Отож, я гадаю: писати в традиційному розумінні ми ще не вміємо, але можемо на березовій корі намалювати якісь умовні знаки — позначки для гнома, ельфа чи орка — і все це чітко перерахувати. За такими знаннями навіть не обов’язково йти до оракула, адже Жива Вода вже дала нам надзвичайно цінну інформацію про рахунок. Ви мене зрозуміли?

— Так, ми вас зрозуміли, поважний королю! — дружно гукнули гноми.

Тут піднявся Баксі: — Королю Гануле, я ніколи не сумнівався у вашому гострому розумі! А це тепер означає, що ми здатні провести повний перепис усього майна: порахувати орків, ельфів і виконати одну з головних настанов нашого мага Ікарія. Він хоч і дивак, але на те він і маг.

— Ну, Баксі, твоя ініціатива — тобі й карту в руки. Займися цим переписом і доповіси мені результати: почни від диких качок і гірських козлів у наших засіках, перевір печери й оціни, скільки народу вони здатні прийняти, а також не забудь про стратегічні запаси солі та громового каміння.

Ще двоє поважних гномів вирушать до степу, до орків, аби провести перепис там; інший же має подбати про те, скільки солі нам ще вдасться заволокти в гори. Ще двоє гномів беруть два десятки мисливців та два десятки вантажівників і йдуть на заготівлю громового каміння. Нарешті, ще двоє поважних мужів підуть до ельфів — розвідати їхні запаси та переписати їхнє населення.