Розділ 3.2

— Ти зробила що? — Марина помітила мій замріяний стан, після того як я повернулася в кімнату. Тож, не витримавши натиску дівчини, я мусила розповісти події цього вечора. 

— Ні, ну ти даєш! — Марина дивилася на мене так, наче я утнула найбільшу дурницю в своєму житті.

— Гей, а що я мусила стояти точити ляси поки душ не закриється? — я обурливо склала руки на грудях.

— Вона просто пішла в душ. — Марина наче крізь мене дивилася зневірливим поглядом. — Агов, жіночко, ти бляха зустріла кохання всього свого життя, і замість того щоб краще пізнати свою Споріднену Душу, ти проміняла це на банні процедури? — Вона дійсно була глибоко шокована таким моїм вчинком. 

— Ну, то ж ти сама дала відповідь на питання як я так могла вчинити. Бо у нас з ним у буде все життя, щоб дізнатися більше один про одного.

— Ну добре, зараз вже нічого не змінити. А з тебе все одно що з гуся вода. — Марина знову підключила навушники, які слухала, коли я повернулася з душу. 

Я полегшено видихнула. Від такого натиску дійсно почувалася як остання дурепа. Мені стало ніяково, бо, схоже, я таки втнула дурню. Та з іншого боку – не я одна там була. Щось мені підказує, що Ернест мучиться приблизно тими ж думками. Мабуть, це вже почав проявлятися зв’язок.

Я лежала в ліжку, відтворюючи в уяві нашу зустріч. Якщо раніше я сумнівалася, чи романтичним буде зв’язок Споріднених Душ, то зараз я майже повністю впевнена в цьому. Заплющую очі і знову згадую ті відчуття коли він трепетно торкався мого волосся, а в його погляді читався захват.

Покрутившись з боку на бік, я все ж таки заснула з думками про Ернеста.