Раптом дівчина почула крик.
- Хто тут? - запитала Роксана.
Вона побачила тільки, як перед нею щойно пробіг вовк, який наздоганяв оленя і, вочевидь, наздогнав.
Роксана заціпеніла і не могла поворухнутись, як тут вовк повернувся в її бік і глянув дівчині в її очі та побіг у далину, залишивши мертвого оленя на галявині.
Коли Роксана вирішила забиратись геть, вона почула чийсь голос, який її кликав.
-Дівчино!!!! Ти злякалась? Давай проведу додому? - Сказав чоловік середніх років до Роксани.
-Не варто, я сама дійду.
-Чому ж, познайомилися б.
-Не знайомлюся я, все, відчепися! Роксана легенько штовхнула його.
-Ні, маленька, ходи сюди. Познайомимося ближче. Ти звідки?
-Що ви собі дозволяєте? Я кричатиму!
- Відійди від неї - зненацька почулось ззаду.
-Ти ще хто такий?
-Краще тобі йти звідси. Дівчат не добре ображати.
-А то що? Мамі розповіси? Диви, ще молоко на губах не обсохло, а він вже до старших лізе. Дитя та й годі - промовив чоловік з насмішкою над захисником Роксани.
-Зараз побачиш дещо. - сказав хлопець та на його обличчі дівчина помітила легку посмішку.
Вони стояли достатньо близько, щоб хлопець міг вдарити кривдника. І він це зробив. Від цього чоловік знепритомнів.
-А тепер ідемо, незнайомко, проведу тебе додому.
Дівчина поспіхом зібрала речі. Вона запихнула їх як-небудь у свою сумку і вони пішли звивистою стежкою до села.
#11534 в Любовні романи
#2403 в Короткий любовний роман
#3375 в Сучасна проза
Відредаговано: 15.01.2025