1 розділ

"Не знаю чому записую це у свій нотатник. Напевно, завтра я спалю його у виплеску емоцій. Можливо, він стане початком чогось, наприклад, книги. Ніхто не знає, що очікує нас в майбутньому. Тому що, ми творимо його самі. Це наша історія...." 

Роксана сиділа у тихій кімнаті та створювала новий ескіз. Малюнок у руках дівчини плавно загравав новими фарбами. Кожна лінія, кожна крапочка лягала ідеально в єдину картину. З кожним помахом пензля на малюнку прояснялось поле, що не мало меж. Також вечірнє небо, у якому вирували хмарки, створюючи візерунки. Кожен бачить на небі щось своє. Чи то щось смішне та красиве, чи щось неясне, не проявлене для власного "я".
 Коли Роксана закінчила роботу над своїм малюнком, то вирішила трохи вийти на свіже повітря. Перед тим вона  прибрала в кімнаті. Склала речі до шафи. Заправила ліжко, поправила ковдру, яка скрутилась у клубочок. Полила квіти на підвіконні. Кімната була творчим куточком її душі, в неї Роксана вклала частинку себе. Після того, як батьки перестали приділяти їй достатньо уваги, бо постійно були на роботі, вона стала закритою. А її скромна кімната була місцем, де вона творила, фантазувала, робила щось нове.
   Після прибирання дівчина одягнулась. Надворі погода була не найкраща. Вітер вирував, а дощ маленькими краплями падав додолу. Їй подобалась така погода. Дощ у Роксани асоціюється зі свіжістю, легкістю та очищенням. 
   Дівчина живе у невеличкому селі Перкалаба на Закарпатті. Досить спокійне місце. Здавна тут могли бродити вовки, лисиці, ведмеді . Були і байки, і реальні історії, як то воно буває. До найближчого міста звідси кілометрів 50, а зв'язок тягне не завжди. Ну погодьтеся, справжнє місце для душевного спокою подалі від цивілізації.
  Йти до лісу було хвилин п'ять від дому.  По дорозі дівчина перемістила свою сумку з усім необхідним на інше плече. Серед усіх речей у сумці був щоденник, невеликий альбом для малювання, фарби, пензлі, гумка,  також олівці та м'ятний шоколад. Вона обожнює шоколад, але його рідко привозять батьки, бо їздити по бездоріжжю той ще квест, тому у місті Роксані купують усе наперед - одяг, засоби гігієни, смаколики, книги, приладдя для малювання.
 Роксана вже зайшла в лісі досить далеко, але це її не бентежило. Вона у лісі краще орієнтується, ніж будь-хто, бо виросла, проводячи час тут. Дівчина часто знаходить натхнення для картин саме тут. Звуки лісу, легесенькі коливання листочків на деревах зі сторони в сторону. Все це ставало початком нових сюжетів, в які вкладена душа. Вони несуть особливий сенс, який розуміє не кожен.
Роксана побачила галявину, і вирішила творити там. Вона побачила колоди дерев, підійшла та струсила листя. Тут і погода в мить стала краще: вийшло сонечко, кілька ясних потрапили на галявину, зігріваючи своїм теплом все навколо - землю, тварин, рослин та Роксану, яка взялася за альбом, щоб описувати весь спектр краси у малюнках. 
 В її руках було вже все - гумки, олівці, ручки, фарби. Творче натхнення не мало меж. Вона малювала без зупину і це справді заворожувало. Коли вона закінчила свою роботу, то поглянула на малюнок із задоволенням. Галявина у густому сосновому лісі, промені сонця падають на найближчі дерева, утворюючи тьму тінеї, легкий дощ, що стікає по гіллю дерев та падає на землю. Вона зобразила на малюнку все, навіть себе. Дівчина, що сидить на колоді посеред галявини та натхненно малює. Біля неї сумка у стилі хіппі - зшита з різних клаптиків яскравої тканини, вишитими візерунками та довгою ручкою.