Глава 33.3

Ельф усе-таки кинувся вперед, але принц ухилився і досить вправно, хоча зовсім по-дитячому, і підставив таткові ніжку. Король, не встигнувши зреагувати, спіткнувся і з усього маху полетів обличчям у квітучий кущ. Королева пирснула зі сміху, голосно, ображено і зло, мабуть, нерви здали. Потім схаменулася й прикрилася віялом, але зупинитися було вище її сил.

— Мілорди, міледі. — Ауреліо повернувся до нас. — Сподіваюся, ви не станете заперечувати, якщо відведену годину я витрачу на те, щоб попрощатися з відрадою мого серця? Після зобов'язуюся зникнути з Нантанії й більше вас не турбувати.

Ми заперечувати не стали, до чого? Все одно за принцом догляне варта, і він сам чудово це розуміє. 

— Нездари! — раптом завив фейрі. — Зв'язався з ідіотами — і ось результат! Але я цього так не залишу!

Напівпрозорі крильця затріпотіли — і дядько кинувся у повітря, заходячи в піке для атаки.

Амадо зі Стефаном миттєво розправили крила. От тільки Амадо кинувся на супротивника, а Стефан — підхопив на руки мене.

— Гей! Постав на землю!

— Обов'язково, у безпечному місці.

Нечисленні відвідувачі оранжереї здивовано розвернулися до дракона. Вампір відтягнув мене метрів на сто вбік, опустив на траву і сірою тінню кинувся до місця наміченої битви. Дивно, невже у дядечка Одетти є шанси в сутичці? «У чесній — ні, — радісно підказала підсвідомість. — Але чи буде він грати за правилами?»

— Не буде, — заворочався на спині невидимий Пауль. — Магією пахне, дивною. Треба подивитися, добре?

Він зістрибнув на землю, не чекаючи моєї відповіді. Полог невидимості почав танути. Восьминога помітили, здійнявся крик, навіть дехто зі стражників кинувся навтьоки.

Фейрі досить вправно ухилився від удару драконячим крилом. Жалібно задзвеніли вибиті скельця оранжереї, донизу посипалися осколки.

— Обережно! — крикнула в жаху, дивлячись на ельфів, що завмерли нерухомо.

Промайнула сіра тінь, над гостровухими блакитним світлом спалахнув купол — Стефан, як завжди, опинився в потрібному місці в потрібний час. От тільки підставився сам: підступний удар у бік відкинув вампіра на галявину під ноги випадкових глядачів. 

Дракон вискалився, гаркнув і одним прицільним ударом збив фейрі на землю. Промайнули напівпрозорі крила, гілки, вирвана трава — дядько Одетти стрімголов покотився землею в мій бік. Але вже наступної миті підвівся на карачки й потягнув щось із-за пазухи. Ох, навряд це щось хороше! 

— Ну й пропадайте ви всі разом!

У його руці клацнув невідомий мені прилад, і посеред оранжереї закрутився справжній смерч. 

— Відійти назад! — вдарив по свідомості ментальний наказ дракона.

Стефан схопився на ноги й метнувся до мене, закриваючи мене тілом. Навколо аномалії одразу заіскрилася захисна магія, багатошарова сітка відокремила небезпечну зону від глядачів. Втім, судячи з ошелешених виразів облич навколишніх, цього явно було недостатньо.

— Сила! — раптом радісно заволав Пауль, усміхаючись від вуха до вуха. — Можна-можна-можна-можна? Ну, будь ласка!

Наступної миті восьминіжок зірвався з місця, протиснувся крізь дірки сітки й з виразним «а-а-ам» втягнув у себе моторошний вихор.

Фейрі ошелешено кліпнув очима, а Пауль погладив себе щупальцем по тому, що умовно відповідало животу, гикнув задоволено, плюхнувся на землю і видав:

— Смачно-то як! Але, здається, я об'ївся.