Глава 12.2

— Гості починають прибувати завтра, — одразу потішив нас Бернард на ранковій планерці. — Я розраховував, що в нас буде ще трохи часу, але, на жаль. Леді Мірабель, ви займетеся клопотами з привітаннями. 

До вечора вдалося закінчити оздоблення зимового саду. Вірен нервово заламувала руки й стогнала, що пустопорожні гуляки за два дні, що залишилися до відкриття, затопчуть всю красу, тому Бернард дав добро тимчасово закрити оранжерею для відвідувань. Попередив, щоправда, що служба безпеки має ще все перевірити, але от коли — велике питання, поставити яке було нікому. Амадо зранку як у воду канув: ні слуху ні духу, ні тіні в хмарах.

Вечір минув тихо і мирно, без підозрілих шерехів і спотворень. Браслет показував стабільну картинку, злість на дракона з вампіром практично вляглася. Тепер мені здавалося, що я даремно влаштувала ту сцену зі сльозами. Як книжкова панночка, у якої від нудьги будь-яка дрібниця перетворюється на трагедію. Соромно, одним словом.

А наступного дня я повною мірою усвідомила, що мав на увазі майстер Фрогг, коли казав про небо, що падатиме нам на голови. 

Найпочесніших із прибулих гостей, зрозуміло, розміщували в палаці. 

Бернард пихтів і метушився, поспіхом розсилаючи слуг із валізами по відведених покоях. З лакеїв і покоївок, поки всіх обігріли, нагодували й облаштували, по три поти зійшло. Мірабель, зібрана й елегантна, як і належало офіційному представникові, розсипалася у привітаннях від імені королівства перед різномастими лордами й леді. 

«Рада вас вітати!», «Дозвольте від імені королівства Нантанія привітати вас із прибуттям!», «Для нас величезна честь познайомитися з вами особисто», — і багато-багато варіацій на цю тему. 

Незабаром до нас приєднався Амадо. Підійшов як ні в чому не бувало, привітався, глянув на мене так, ніби проковтнути задумав, і прилаштувався за плечем принцеси. 

— Леді Гелено, якщо дозволите, хочу трохи поспілкуватися з вами, коли матимете вільну хвилинку. І, до речі, вам привіт від магістра Неро. Він обіцяв відвідати відкриття сезону.

— Правда? — Ось це радісна новина! Виявляється, я скучила за сивочолим демоном.

— Абсолютно, — чарівно посміхнувся дракон, здається, його щиро потішила моя реакція. — То ми зможемо поговорити? Бажано наодинці.

— Звичайно! Увечері, напевно.

Я дуже старалася не витріщатися на дракона. Гарний усе-таки цей ящір вогнедишний: постава, статура, впевненість. Красивий і ввічливий. До того ж його чорний мундир надавав нашій компанії якоїсь переконливості. Боюся тільки, що я на цьому тлі виглядала більш ніж скромно. Приблизно як собачка породи «мама — пудель, тато — негідник» на елітній виставці. 

Потім почалася рутина: зазначити у списку прибулих, видати розклад заходів, записати, хто в якій кімнаті зупинився, а заодно вручити дебютантам запрошення-перепустки на бал. 

Ближче до обіду Бернарду довелося нас залишити через події на кухні. Варден фон Маел особисто припхався в приймальню залу і, потрясаючи скуйовдженою бородою, червоний, ніби варений рак, почав сваритися просто при гостях, якими, на жаль, виявилися якісь далекі родичі світлого ельфійського князя. 

Лаявся гном настільки майстерно, що навіть Амадо шанобливо хмикнув, вислухавши обурену тираду про зловмисника, який невідомим чином розморозив половину установок для зберігання продуктів. «Знайду — голову відкручу, — лютував гном. — У підвалі на картоплі згною! Та він у мене загін для свиней до кінця життя язиком мити буде!» 

Далі наводився докладний опис тих поліпшень анатомії, які, на думку шеф-кухаря, цілком могли б перевиховати негідника. Принаймні так перевелася в моїй голові барвиста промова, напхана словами «повисмикую», «закручу бантиком», «пришию» і «натягну». Світла ельфійська леді — дитя на вигляд років шістнадцяти, тоненька й ніжна, як ранкова зоря — імовірно, спробувала уявити цей процес і ледь не зомліла на руках літньої компаньйонки найсуворішого вигляду. 

— Пане головний розпоряднику... — Посмішка Мірабель набула тієї самої багатозначності, що зустрічається у ренесансних святих мучеників на італійських полотнах. — Прошу вас, приділіть цьому питанню увагу просто зараз. Майстер фон Маел занадто схвильований й бентежить гостей. 

— А ви! Ви куди дивилися?! — продовжував пихкати гном, тикаючи пальцем в Амадо. — Охорона і порядок — ваше найперше завдання!

Дракон удав, що нічого не почув, але слухняно пройшов на кухню разом з усіма. Напевно, щоб особисто оцінити масштаби трагедії.

— Перепрошую за незручності. Слуги проведуть вас до кімнати. Буду рада, якщо нинішній сезон надовго залишиться у вашій пам'яті, — обернулася до гостей змучена принцеса.

— Це напевно, вже починає запам'ятовуватись, — гордовито процідила компаньйонка ельфійки, квапливо тягнучи напівнепритомну дебютантку якомога далі від нас.

Ми дивилися їм услід зі щирим розчаруванням.

— Це провал, Гелено, — простогнала Мірабель. — Міжнародний скандал. І, прошу зазначити, перший із неминучих.

— Відставити паніку. — Я діловито розправила плечі й висмикнула зі стопки паперів черговий стартовий набір з розкладів, плану палацу, пам’яток на всі організаційні моменти й вітальних листівок. — Рефлексуємо потім, зараз працюємо. Дивись, нова делегація вже на порозі.