Глава 9.1

— Для мене честь — працювати поруч із вами, — видавила я, збентежена таким напором.

— Давай одразу на «ти». — Красуня потягнула мене в бік затишних крісел. — За кілька тижнів, коли ми з головою зануримося в ділову рутину, стане не до титулів. Ти вже встигла прогулятися палацом і роздивитися околиці?

— Зовсім небагато: крило організаторів, кухня, задній двір, стайні, приймальний зал, де мене зустріли. О, ще канцелярія і бухгалтерія.

— Ага, чудово, значить найстрашніше вже позаду, а найцікавішого ти й не помітила. Покажу тобі після брифінгу особисто, тим паче що в нас якраз будуть справи в зимовій галереї та в бальній залі.

Мірабель зробила крихітну паузу, щоб вдихнути, але продовжити не встигла. Біля дверей пролунало життєрадісне:

— Курчатко моє! Ти вже тут! Як завжди, гарненька, немов світанок! Іди сюди, красуне, дай помилуватися!

Третім у нашій компанії став витончений ельф із довгим сріблястим волоссям і ходою справжньої манекенниці. Ідеально укладені пасма сягали талії, вузький і підкреслено обтислий одяг був розшитий візерунками ледь не повністю, пальці виявилися увінчаними перснями, ціла жменя різномастих сережок, підвісок і шпильок дорогоцінним розсипом прикрашала загострені вуха і завершувала незабутній образ. 

Ельф танцювальним жестом підхопив витончену ручку Мірабель, злегка доторкнувся  губами тильної сторони долоні, потім жартівливо обійняв леді й миттєво відсторонився.

— Дивовижно гарна, моя цукерочка. І сукня сіла ідеально.

— Звісно, — усміхнулася принцеса. — Твоя робота завжди ідеальна, Гі.

— Ах, пустунка. — Він трохи вщипнув ніжну щічку Мірабель. — Знаєш, як підбадьорити старого друга.

— Чи такого старого? 

— До чого мені пам'ятати такі дрібниці, як прожиті роки? — Ельф картинно пустив очі під лоба, а потім повернувся до мене. — А це що за спокусниця?

І перш ніж я встигла заперечити, мене згребли в обійми, поцілували в обидві щоки, відпустили й одразу ж крутнули навколо своєї осі. 

— Ах, яка мила скромниця! Мірі, чому я не знайомий із такою донною? Дозвольте представитися: Гвідо Флоеріно, муза і чарівник для найщасливіших дам цього відбору.

— Майстер Гвідо — старший королівський куафер і законодавець мод, — люб'язно пояснила принцеса. — Разом із пані Жакеттою Бріс, головною кравчинею двору, вони займуться питаннями образів на відборі. Гі, відпусти леді Гелену, бо налякаєш.

— Хіба я такий страшний? — на личку ельфа проступило щире здивування і навіть, здається, сльози на очі навернулися. — Мірі, ти розбиваєш мені серце!

— Леді Гелена прибула на Орбіс лише два тижні тому, їй може здатися незвичною твоя наполегливість.

— Ні-ні, — швидко заперечила я, помітивши, що ельф сумнішає з кожною секундою. О так, митця образити нескладно, і стиліста, схоже, теж. — Що ви, дуже рада знайомству.

Гостровухий підбадьорився й окинув мене професійним поглядом.

— Називай мене «Гі». — Він манірно відкинув пасмо сріблястого волосся на спину. — І не соромся просити про допомогу. Для подруг я завжди знайду вільну хвилинку.

— Подруг? Ну-ну, подруго, ага... — презирливо хмикнув низький голос біля дверей.