Глава 5.2

Другий день був присвячений адміністративному поділу Орбіса: королівства, князівства, вільні землі, заповідні території, магічні аномалії. Добре хоч підпросторові провали, якщо вірити Луїджі, підчистили за останні роки. А то всяке бувало: йдеш собі спокійно доріжкою в парку, а потім хоп, перечепився, впав у яму, а вибрався посеред гном'ячого царства, навкруги лише печери, тунелі, жодного шматочка неба, а назад повернутися — то півсвіту протопати треба. 

Група потроху перезнайомилася між собою. Уже до кінця другого дня мої «однокурсники» весело щебетали, обговорюючи кумедні особливості Орбісу. Їм подобалося будувати плани на найближче майбутнє, безсумнівно, сповнене пригод і чудес. Я теж жартувала, підтримуючи загальні веселощі, але на серці кішки шкребли.

Треба скоріше вибратися в реальний світ і почати шукати те, що прив'яже мене до нової дійсності. От тільки як це зробити на практиці? Та ще задачка, доповім я вам.

В останній день занять нам роздали брошури з яскравими обкладинками.

— Усередині ви знайдете поради на перші місяці життя. З деким із вас я вже поговорив особисто. — Луїджі чарівно підморгнув дріаді. — З рештою обов'язково поговорю найближчим часом, адже ваші магічні особливості представляють для Храму неабиякий інтерес. Але на сьогодні всі вільні. Тобто, майже всі: Олено, ходімо зі мною, будь ласка.

— Магістр Неро Плініус просив подбати про тебе, — одразу проінформував мене Луїджі, зручно вмостившись у кріслі у власному кабінеті. Милий такий кабінет, до речі. Щось середнє між старим добрим англійським стилем і лабораторією божевільного алхіміка. — Сказав, що ти — кумедний феномен, якого не повинно бути в природі. Він просив упевнитися, що в тебе є більш-менш чіткий план дій на наступні пів року. Ось, це має допомогти.

Переді мною на стіл лягли кольорові теки.

— Взагалі-то програма адаптації людських не-магів у нас досить стандартна, випробувана роками й відпрацьована до дрібниць. Клієнтам подобається, всі задоволені, нарікань немає.

— Яким клієнтам? — насторожилася я.

— Переміщеним, звісно. Ось дивись, пакет «Стандарт». — Він відкрив першу теку. — Будиночок у селі, невелике господарство, страховий медичний поліс, що дає змогу лікуватися у місцевої відьми. У стартовий набір входять ослик і віз.

Я аж закашлялася.

— В сенсі, живий справжній віслюк? Навіщо він мені здався?

— Пересуватися так зручніше: у візку з віслюком, а не верхи на коні. Ти, звісно, молода, опануєш верхову їзду без проблем, а людям похилого віку краще облаштовуватися зі своїм транспортом. 

— Ага...

— А ще утримання в господарстві коня — фізично важка справа, тут треба мати деякий хист та досвід. Одним словом, у віслюків є свої переваги. Особливо в селі.

— Здається, зрозуміла. Цей варіант — щось типу квитка в умовно безтурботну старість на лоні природи? Думаю, мені поки що рано.

— Ображаєш! — щиро обурився куратор. — Художники люблять цей варіант, письменники, музиканти. Це ж який простір для творчості: природа поруч, свіже повітря кожного дня, спокій та умиротворення. — Я скептично скривилася, і Луїджі відклав теку убік. — Добре, як завгодно, не наполягаю. Далі «Стандарт плюс місто». Майже те саме, але в межах міських мурів. Природи менше, цивілізації більш: доступ до постійної торгівлі, різноманітних магазинчиків, майстернень. Хоча умови проживання скромніші: ні тобі власного подвір’я, ні садів-городів. Зате є можливість навчатися ремесел або мистецтву.

— Уже ближче, — обережно прокоментувала я, запитально поглядаючи на інші теки. 

— Третій варіант адаптації — «Екстрим — все включено», — миттєво пояснив перевертень. — Але його частіше чоловіки обирають. Тут фізпідготовки багато, зате навчишся поводження зі зброєю, верхової їзди, методів виживання, орієнтування на місцевості, карткових ігор, шулерства та інших корисних речей. Повний ознайомчий курс з всілякого алкоголю входить у ціну. Тільки медстраховка своїм коштом, адже ризики зависокі. Зате опановуєш реальну професію: можна в найманки податися, в охорону, у війську служити або у міській варті. Тут також є розділення за напрямками: гільдійний вбивця, кат, мечник, важкий щитоносець, лучник…

— І що, багато жінок служить катами або вартовими? — обережно поцікавилася я, вже остаточно змирившись з тим, що моє життя перетворилося на божевільню.

— Ти здивуєшся, але так. Світ-то величезний, можливостей море.