Глава 3

— Схема залів і переходів, абонемент у їдальню, тридцять срібних на дрібні витрати, особистий ідентифікаційний жетон, набір стандартних амулетів від проклять, ментальних навіювань і кишенькових злодіїв. — Гора предметів переді мною зростала зі швидкістю, вартої чималої заздрості, а знуджений чи то комірник, чи то суміш коменданта гуртожитку з архіваріусом, методично ставив галочки в нескінченному списку. — Набір для особистої гігієни, записна книжка, самописне перо, сумка тканинна з ручками. «Королівський пліткар» за останній тиждень. Погортай хоч побіжно, там новини, фінансові зведення, мода, плітки про майбутній бал-відбір, прогноз погоди. Тепер справді важливе: розклад занять на перший тиждень. Група поки що не укомплектована, тож три дні тобі дається на «погуляти». Поки займися читанням, це корисно.

На стіл переді мною плюхнулося кілька важких томів у добротних шкіряних палітурках. Добре хоч знання місцевої мови мені подарували в комплекті з переміщенням. Не повністю, звісно, доводилося вдивлятися в букви й терпляче чекати, поки вони складуться в більш-менш зрозумілі слова, та це все одно було легше, ніж вчити мову з нуля. 

Комірник уже встиг пояснити, що з часом навичка розпізнавання сформується повністю. А ось грамотність залишиться на тому ж рівні, що і в рідному світі. У цьому сенсі мені пощастило: якби я опинилася селюком із зубожілого середньовіччя, то вчитися читати-писати довелося б без усякої магічної підтримки. Природним, так би мовити, чином.

— Історія і географія з коментарями й хронологічними таблицями, коротка магічна енциклопедія для не-магів у двох томах, з поправками та доповненнями. Тут, до речі, редакція вдала, з докладними схемами, і головне... — Сіро-зелені очі під кущистими сивими бровами блиснули. — Перелік правил безпеки. Ось із нього й почни, найкорисніший матеріал після переміщення.

— Це що, все вивчити треба? — простогнала я, оглядаючи книгу, товщиною в цеглину, що рік сиділа на дієті з тортиків.

— Ознайомитися. Ніхто не запитає та іспиту не буде, але я наполегливо раджу перегорнути хоча б перелік рас, розділ бойового етикету і список хижих рослин. Там закладки в найважливіших місцях лежать.

— А у вас є хижі рослини, небезпечні для людини? — обережно уточнила я.

Відповіддю мені було дуже-дуже поблажливе «хм». Шикарно, може, не варто особливо чіплятися за цей світ?

Візиту Стефана я зраділа так, ніби він був моїм дорогоцінним родичем, коханим і рятівником одночасно. Кудлатий вампірчик, точніше, умовно безсмертна форма життя теплокровних людиноподібних, наділена розумом і волею, що має контрольовану гемозалежність третього ступеня, усміхався від вуха до вуха.

— Ну як? Влаштовуєшся? — поцікавився він. 

 Я підняла голову від книжок і розкладених по ліжку схем. 

— Щось на кшталт. Як ви тут узагалі живете? — Я ткнула пальцем в перелік рас. — Демони, перевертні, зомбі, вампіри, кікімори, морфи, метаморфи, крилаті фейрі, безкрилі ельфи, стихійні маги, грифони, горгульї, дракони, духи, примари, люди, розумні рослини, сильфи, ундини, тритони. При цьому одні є харчовою базою для інших, а інші — побічним продуктом життєдіяльності третіх. Господи боже, я-то що тут роблю?!

Стефан захихотів. 

— А хіба у твоєму світі не так? Ну, може, і не так явно, але завжди є ті, на кого полюють, а є ті, хто полює. Та ця система завжди лишається в динамічній рівновазі. Наприклад, теоретично ти можеш бути їжею для мене, якщо я серйозно цього захочу. Але хто після такого запросить вампірів у пристойне суспільство? Виженуть геть і забудуть, як звали. І так майже завжди. Тож даремно хвилюєшся.

— Оце ти втішив. Щиро дякую, але краще не треба.

— Та я не втішати прийшов, а дізнатися, як ти почуваєшся. У мене обхід учорашніх пацієнтів, між іншим. Тремтіння пройшло, температура нормальна? Є скарги?

— Все нормально. — Я повела плечима. — Відіспалася — і вперед. 

— Рано ще вперед. Пройди адаптацію, а то так і будеш від усіх шарахатися.

— Мені сказали, що заняття почнуться тільки через три дні. Групу не набрали.

— Ага... — Він задумливо почухав потилицю. — Я ж казав: у відділення інтенсивної терапії прибуло чимало пацієнтів. Не страшно, нудьгувати не доведеться, он скільки цікавого навколо! — Він покосився на випуск «Пліткаря», відкритий на сторінці світської хроніки. Заголовок «Наближається сезон Сотні весіль» займав чи не третину розвороту. — Магістр Неро поки що зайнятий, але, думаю, без допомоги тебе не залишить — дуже вже ти кумедний випадок. Нетиповий.