Зоряний сон

Once upon a time пізнім вечором двоє дітей гойдалися на гойдалках у дворі. 

Батьки були неподалеку. Теревенили з сусідами. Обговорювали причину, через яку пропало електроживлення.  

Але дітям таке нецікаво.  

Навколо було темно, тільки повна луна осяювала двір. Це той рідкісний вид темряви, який моментально забуває про світло, варто лише відключити електрику.  

Такій темряві луна тільки в поміч. Особливим чином підкреслює непроглядну ніч. Робить її глибше. Перетворює будинки в блоки темряви, а двір заливає сріблом.  

На небі проблискували рідкі зірки. Вони немов хитряво підморгували далеким дітям. 

Втім всі ми знаємо, що вони вміють не тільки підморгувати. 

Діти, хлопчик та дівчинка, дивилися на зірки. Їм дуже хотілося підморгнути у відповідь.  

Але вони вважали себе вже дорослими, а дорослі не роблять таких дурниць. 

Не варто засмучуватися, так вважають тільки ті діти, яких дорослі вчили не найрозумнішим речам.  

Відкрию вам секрет, діти завжди все роблять по-своєму. Це непогано. Робити по-своєму – це ж значить бути особистістю. Якими б не були ці дії. А завдання дорослих – пояснювати дітям, що є добро та зло.  

Але дорослі, як правило, зайняті лише тим, щоб не дати дітям бути самими собою. 

Втім, наші хлопчик та дівчинка робили по-своєму. Базікали про речі, які нудним дорослим здались би нісенітницею. 

Але ми послухаємо. 

… 

– Зірки дарують людям дзвінкі сни, в яких вони можуть бути кимось іншим. Кимось більшим, ніж є. Просто люди не розуміють, що вони вже щось більше. Їм завжди здається, що вони ніщо. 

Ми не відразу помітили, що хлопчик виявився майже дорослим. Ще й любителем почитати. З книг він понабирав всіляких розумних речей. І вже багато чого розумів. 

Мати хлопчика завжди була дуже незадоволена надмірною любов'ю сина до читання. Адже електронна книга сильно пошкодила його зір.  

А хлопчик робив по-своєму. Носив окуляри, дивився на матір занадто дорослими для дитини очима й читав. 

– Як люди можуть думати, що вони ніщо? Вони ж люди.  

А ось дівчинка виявилася молодше та набагато наївніше. 

Дівчатам взагалі притаманна наївність. Коли їм це зручно. А коли незручно, дівчата – відчайдушні реалістки. 

Ну, ось так склалося. 

 – Дорослі завжди такі. Вони не розуміють простих речей.  

Хлопчик давно вирішив, ще кілька місяців тому, що дорослі безнадійно дурні. А чому, й сам не зрозумів.  

Просто одного разу став перед дзеркалом, поправив окуляри, за якими блищали не по-дитячому дорослі очі й зрозумів, що старші люди насправді зовсім нерозумні. 

– Але ж вони дорослі. Вони вчать нас, розповідають казки та знімаються у новинах. І роблять всякі дорослі речі.  

Файненька дівчинка продовжувала грати наївну.  

Але якщо ми подивимося на її миловидне обличчя з рожевими щічками, то побачимо на ньому дуже серйозний вираз.  

Дівчинка також прекрасно розуміла, наскільки дурні дорослі. Просто не дуже хочеться жити в одному світі з такою реальністю. Потрібно прикидатися. 

– В тому й справа. Вони вчать нас тому, що знають. Тобто бути такими ж, як самі. Ну, наприклад, якщо вчителька не вірить в зірки і в те, що вони посилають сни, знаєш, яким речам вона буде вчити? Що ми з тобою мрійники, які дарма витрачають час. У них все про витрати. 

Хлопчик недавно прочитав цікаву казку та запам'ятав загальну ідею. Він, звичайно, не міг зараз пригадати точну цитату. Та й навіщо? Хлопчик розумів, що основне – сенс сказаного, а не повторення слів. 

– А якщо цій вчительці насниться зірка й скаже, що даремно та в неї не вірить? Або подарує якийсь цікавий сон, де та буде вірити в різні чарівні штуки? Або просто навчиться мислити фантазією, а не математикою чи іншими уроками? 

– Боюся, що якщо вашій вчительці насниться зірка – її заберуть в психіатрію. 

Діти захопилися своїми фантазіями.  

Тому зовсім не побачили, коли на майданчик зайшов якийсь незнайомий кудлатий хлопець. Він вже явно давно сидів на лавці.  

М'які капці у вигляді єдинорогів відразу привернули увагу дітей. Адже дорослі такого не носять. А ще футболка з совами та розтягнуті, з колінами, м'які штані – схоже, хлопець місцевий, просто вийшов на вулицю, коли вимкнули світло.  

Попити каву, наприклад. Або що ще роблять дорослі. 

– Чому це вчительку раптом візьмуть в психіку? 

Маленька дівчинка не зовсім розуміла, про що говорить незнайомець, але слово їй зовсім не сподобалося. Від нього віяло якимсь злом й темрявою. 

– Тому що зірки зазвичай мають огидний характер. Вони дуже красиві, з білявим волоссям, світлими очима та сяючою шкірою. Зірки спостерігають за всіма живими істотами, посилають їм сни, це правда. Але їм важко весь час дивитися. Живі істоти, чи бачите, дуже жорстокі. Від цього у зірок псується характер, вони грубіянять всім підряд. Зливають негатив, аби не пускати його в сни. 

Маленький хлопчик поправив окуляри і задумливо насупився. 

Дивний хлопець говорив про зірки як про живих істот. А не хмари газу та пилу, як було написано в одній нудній книзі. 

– Зірки посилають сни всім? Навіть тім, хто жорстокий? Може було б краще посилати їм не сни, а кошмари? 

Хлопець скуйовдив волосся, яке й так стирчало на всі боки. І навіть, здається, рухалось само по собі. 

Проста чорна кава, приготована в турці на електроплиті, вже охолола. Але спілкуватися з дітьми виявилося дуже цікаво. 

– Зірки не такі. Колись давно жила зірка, яка так розсердилася, що стала посилати кошмари злим людям. А потім просто розучилася створювати хороші дзвінкі сни.  

Файна дівчинка аж заплескала в долоні. Вона завжди любила трагічні історії.