Рівною поверхнею води

Once upon a time білі вітрила прогулянкової яхти замайоріли.  

Це було дивно. Так бувало тільки в рідкі штормові дні, яких нараховувалось до трьох на рік. 

Маленьке руденьке сонечко тільки недавно зайшло, не затримуючись на небі.  

Відразу дві луни, які давно з'явилися на небокраї, врівноважували Великий-Нескінченний Океан. Ніякого шторму не передбачалося. 

Білявий збирач облизнув палець та підняв руку вгору.  

Так і є. Вітер. Рідкість для світу безкрайнього океану. 

Вузька, стрімка біла яхта вловила потік повітря й помчала у північно-західному напрямку. Навіть не довелось вмикати двигун. 

Втім то на краще. Адже вітрило-ловець сонця сьогодні накопичив дуже мало енергії. Вистачить хіба що на освітлення каюти, пральну машину та плиту. 

Технік з довгою русявою косою визирнув із дверей трюму.  

Хлопець подивився на вітрила, повторив процедуру облизування пальця. Й швидко понісся десь у надра яхти. Судячи з усього, двигун все ще працював, потрібно було терміново його вимкнути.  

Збирач знизав плечима та повернувся до поверхні води. Він звик до такої поведінки техніка. Все ж таки скільки років вони разом. 

Але щось турбувало око. Не дозволяло насолоджуватися таким рідкісним рухом повітря. Милуватися темними просторами гладкої поверхні Великого-Нескінченного Океану. 

Гладкої поверхні? 

Білявий збирач зрозумів, що не так. Вітер є, але вода навіть не брижить, наче в повний штиль. 

… 

Катери, яхти, вітрильники, човни – це все будинки для людей, уявляєш.  

Велика сім'я займає містку посудину.  

Пари полюбляють яхти.  

Одинаки воліють до човенів.  

Цікаво, що цей світ, весь покритий водою, практично не знає штормів чи бур. Тому людині безпечно жити навіть в весельному човні, якщо така примха прийде в голову. 

Вітрильний водний транспорт користується особливим попитом. Звичайні вітрила ловлять такий рідкісний вітер.  

Але основне їх завдання – розповісти про господарів. 

Скільки людей знаходиться на борту. Що вони роблять? Чи є на продажу товари? Або може їм потрібна допомога техніка. Власники кріплять кольорові вітрила для спілкування зі світом. 

Якщо вітрила білі, значить, на кораблі все в порядку. Турбувати їх потрібно тільки в екстрених ситуаціях.  

Великі балкери – це торгові майстерні. 

Там шиють одяг та взуття. Роблять ювелірні прикраси. Майструють кольорові вітрила. Виготовляють їжу. 

І відразу продають виготовлене.  

Там живуть цілі комуни робітників. Вони багаті, успішні. Але купувати власні яхти не поспішають. Вважають за краще провести відпустку в барі-корветі та повернутися до роботи. 

Величезні лайнери випускають вітрила-уловлювачі сонця, двигуни та інші запчастини для кораблів.  

А ще там навчають техніків, які можуть зібрати чи розібрати будь-яку посудину буквально на колінці. Дуже цінні майстри. 

Слухай найцікавіше.  

Розповім, як тут вирощують зелень, злаки, ягоди з фруктами та овочами. Це сфера діяльності збирачів.  

У Великому-Безкрайньому Океані зрідка зустрічаються плавучі острови. Із дна підіймається шар ґрунту, наприклад. Який носиться по воді.  

Коли збирач натикається на такий, то висаджує по краях плющ, хміль або в'юнок. І залишає острів на кілька місяців. 

Збирач завжди повертається до острівка, який обсаджував. У цьому є щось містичне. Хоча я думаю, просто ставлять маяки.  

Вони мені не зізнавалися. 

За кілька місяців в'юнкі рослини оплітають острів. Закріпляють його та не дають розпливтися. Красиво виходить, коли в'юни утворюють підводні або надводні арки, що з'єднують пару клаптиків суші. 

На цих островах збирачі садять насіння та піклуються про рослини. Вирощують плоди.  

В цей час вони майже не покидають землю. Це важкий період, як для сухопутної людини, наприклад, провести багато часу в морі. 

Також у цьому світі є дерева. Вони ростуть з самого дна океану. Уявляєш. Але тільки з мілководних місць. Таких, де добре натренована людина може пірнути й на одному вдохі дістати дна.  

Якщо дерево проклюнеться глибше, у нього не вистачить сил дорости до поверхні.  

Але люди знайшли вихід. Вони придумали дихальний апарат. Тепер ходять по дну, викопують дерева та виносять їх ближче до поверхні.  

Це теж справа рук збирачів. Геніальні винахідники. Готові на все заради рослин. 

Але слухай саме незвичне.  

Тільки уяви, космічний пил утворює хмари, на яких ростуть виноград й кава.  

Клянуся, щільні маси ширяють високо в небо. Не падають. Не намокають. Ніхто не розуміє, як це працює. Коріння стирчить з хмар аж до води, щоб рослини могли пити. Плоди збирають, піднімаючись на щоглу. 

«Космічний пил» – так називають це явище місцеві жителі. Хоча, думаю, вони не так вже й далекі від істини. 

Треба у Казкаря запитати, коли прийде, чи не його це рученят справа. 

… 

– А-Капела, ти чудовий співрозмовник. І справа не в тому, що ти не говориш. Ти вмієш уважно слухати. 

Райдужний дракон, що прикидається людиною, вдячно подивився на свою прекрасну співрозмовницю.  

Бірюзова шкіра дівчини блищала у світлі лун. Бузкове волосся пурхало на всі боки, хоча вітру не було. Її білий пес з вусами сома та червоними лапами поклав важку голову на коліна дівчини, одночасно вмостивши дупцю на витягнуті ноги дракона. 

Парочка попивала каву, милувалася світом та чекала. 

Нарешті на горизонті з'явилися білі вітрила, роздуті неприродним потоком вітру.  

Дракон усміхнувся й витер дивну карлючку з землі на березі маленького, вкритого плющем та чагарниками острова. 

… 

– Щоб Білий птах взяв тебе, драко. 

Білявий збирач почав лаятися ще до того, як зійшов на берег. Але як тільки босі ноги торкнулися піску, почав швартувати яхту.