SOS-3. Чесні очі вбік не дивляться

Вчора Артем та Ліля придбали морозильну камеру. Шльоцик високо оцінив її дизайн, а головне ‒ призначення. Це ж стільки корисних і смачних речей можна зберігати тривалий термін! А головне ‒ душа спокійна через наявність припасів та високу гарантію, що не зіпсується ні рибка, ні м'ясо!

І коробка з-під морозилки класна! Шльоцик у ній хатку влаштував! Розтягнувся у зоні максимального комфорту на всю довжину тіла. Тільки чорний шовковистий хвіст лед-ледь виглядає з домівки.

Добре, що звернувся за порадою до вас, дорогі читачі, та не зіпсував свою вроду барвниками для волосся. І Арчик так само пір'ячка не спалив. Он який гарненький товчеться біля нього ‒ масажує йому животик:

‒ Лежи, я ще недоробив.

Кіт погоджується ‒ що не кажи, а приємно! Але пахощі смаженого та печеного такі звабливі, що Шльоцик врешті-решт садовить Арчика собі на плечі:

‒ Їдьмо на кухню. Треба переконатися, чи нічого там не пригоріло?

Ліля готує смачно, та хто б сумнівався?

І про нього, любого, не забуває, і для папуги завжди достатньо усіляких смаколиків. Даремно дієтологи рекомендують на сніданок вівсяну кашу, кіт переконаний, що вівсянка може зарядити хіба що негативом на весь день, а не енергією.

А сьогоднішній день ‒ особливий, бо вихідний. З такої чудової нагоди не гріх і в саморобний барабан бити! Адже попереду довгий список приємних розваг: прогулянка понад Ворсклою (слід повчитися пускати «млинці» по воді), виготовлення бризкалок із пластикових пляшок і справжнісінький бій водяними струменями, затишний вечір за переглядом фільму. А перед сном можна буде довго-довго світити ліхтариком у темряві…

Підкріпившись, приятелі побігли повідомляти Улянці про повну готовність до розваг.

Дівчинка сиділа над обладнанням для програмного забезпечення мозку, простіше кажучи, над підручниками. Це такий паперовий варіант планшета, коли навіть пароль вводити не треба. Просто бери і читай. На думку Шльоцика, занадто нудно.

Щоб якось підтримати Улянку, приятелі вирішили вдати із себе лицарів круглого столу. Вони тривалий час сиділи тихо, однак зберігати на морді щиру зацікавленість математикою їм дедалі ставало важче. Шльоцикові навіть здалося, що Улянка на його очах худне від розумового навантаження.

Добре, що Арчик розпочав гру у привидів, а то й очманіти від такого марева можна. Коли ж папуга подув у порожню пластикову пляшечку з-під соку, яку недавно поцупив на кухні, Шльоцик і собі вигадав забавку. Добре намочивши лапу власною слиною, зробив із шерсті на голові ріжки та й гайда ганяти по хаті чорного чортика. То попід столом його товк, то під шафою, потім уже удвох з Арчиком заходилися шукати його на робочому столі Улянки.

Закінчилося усе тим, що їх обох виставили за двері.

Сорока, як завжди, першою помітила побратимів:

‒ А що це наші Льолік і Болік не в настрої? Нашкодили, певно? Репетиторів вам треба найняти. Одного ‒ з ремінцем, а другого ‒ з мокрою ганчіркою!

Недочекавшись відповіді, додала:

‒ А втім, навіщо наймати? Я можу й задарма вас уму-розуму навчити.

Льоня, на відміну від білобокої, співчутливо завиляв хвостом:

‒ Що? Знову Улянка готується до каторжних робіт?

‒ Льоньчику, скільки тебе вчити? Не до каторжних, а до контрольних, ‒ обізвався на те Шльоцик.

Сорока, нарешті, змінила гнів на милість. До того ж отримала чудову нагоду вкотре продемонструвати власну обізнаність у науковій сфері.

‒ Як на мене, нам варто було давним-давно визначити тип інтелекту у нашої Улянки. Знаючи його, було б легше допомогти їй у навчанні.

Усі зацікавлено нашорошили вуха. Арчик навіть голову набік повернув:

‒ Поясни доступніше, коли можеш.

Сороці тільки цього й треба було:

‒ Будь ласка. Горобці чудово відчувають ритм, обожнюють музику та наспівують мелодії. У них домінує музичний тип інтелекту.

‒ А у мене який тип? ‒ поцікавився Льоня.

‒ Якщо ти відтворюєш інформацію за допомогою образів, то у тебе візуально-просторовий. В Арчика, думаю, природничий. У мене, до речі, вербально-лінгвістичний тип інтелекту! Мені легко даються предмети суспільно-гуманітарного циклу, ‒ і сорока багатозначно блимнула у бік Шльоцика. Мовляв, тобі й не снилося мати таке щастя.

Котові кортіло довідатися і про свій тип інтелекту, але боявся, що білобока привселюдно об'явить про відсутність у нього будь-якого! Вирішив перевести стрілки в інше русло.

‒ І як же нам допомогти Улянці з підготовкою до контрольної роботи? ‒ конкретизував він тему бесіди.

Сорока поважно надула воло:

‒ На все свій час, зачекайте.

Птаха змахнула крилами, описала у повітрі коло над товариством, потім узяла курс на схід.

Горобці захвилювалися: «А нам що робити?». Оскільки розпоряджень від сороки не надходило, подалися слідом за нею, аби уточнити план дій.

Льоня годин за три заснув. Трохи згодом Арчик подався до хати точити кігтики. Один Шльоцик сидів до самісінької ночі. Уже у суцільній темряві сорока віддала йому аркуш із тестом, який завтра мають складати Улянка та її однокласники. Як і де вона його роздобула, білобока не розповідала, але запевнила: «Джерело надійне!»