У понеділок о 7:41 Ноа надіслав Лорен фотографію стіни.
Без привітання.
Без пояснення.
Стара штукатурка. Плінтус. Край дверної лиштви.
Лорен збільшила.
Нічого.
Зменшила.
Теж нічого.
Написала:
LAUREN: riveting
Відповідь:
Zoom in left of the outlet.
Вона збільшила.
Тонка вертикальна лінія.
Майже непомітна під кількома шарами фарби.
LAUREN: Crack?
NOAH: Thought so.
Наступна фотографія.
Шматок плінтуса вже знятий.
За ним — цегла.
І край дерев'яної рами.
Лорен сіла рівніше.
LAUREN: Door?
NOAH: Used to be.
LAUREN: At Marston?
Пауза.
NOAH: No.**
Ще одна.
Цього разу ширша.
Лорен впізнала шпалери.
Третій поверх Alpha Delta Rho.
Вона одразу подзвонила.
— Ви знущаєтесь?
— Доброго ранку.
— Що ви там робите о сьомій сорок?
— Уже майже вісім.
— Ноа.
— Documentation before the weekend.
— І вирішили розібрати стіну?
— Я нічого не розбирав.
— Плінтус сам упав?
— Він був loose.
— Звичайно.
— Лорен.
Його голос змінився.
Не сильно.
Досить.
Вона перестала сердитися.
— Що?
— На старому плані тут немає дверей.
— На якому?
— На тому, що ми знайшли в archive box.
— А на новому?
— Теж.
— Тоді звідки ви знаєте, що це двері?
— Поки не знаю.
— Ви щойно написали...
— Я написав «used to be». Це могло бути opening. Doorway. Closet access. Щось інше.
— І?
— І за стіною порожнина.
Лорен замовкла.
Ноа теж.
— Наскільки велика?
— Не знаю.
— Ви її відкривали?
— Ні.
— Добре.
— Я знав, що вам сподобається ця частина.
— Не чіпайте нічого.
— Не буду.
— Серйозно.
— У мене тут підрядник і Ейвері.
— Це не відповідь.
— І structural engineer буде після десятої.
Оце вже було відповіддю.
Лорен видихнула.
— Добре.
— О.
— Не починайте.
— Я мовчу.
Вона подивилася на календар.
Понеділок.
Дев'ята — зустріч.
Одинадцята — ще одна.
О другій могла виїхати.
Не могла.
Могла.
— Надішліть усе, що знайдете.
— Надішлю.
— І нічого не...
— Не відкривати.
— Так.
— Ви повторюєтесь.
— Бо ви неслухняний.
Тиша.
Лорен почула власну фразу.
Ноа теж.
— Це прозвучало...
— До побачення, Parker.
Вона завершила.
Посиділа.
Потім тихо:
— Господи.
Телефон засвітився.
NOAH: I am choosing professionalism and will not comment.
Лорен перевернула його екраном униз.
О 8:12 у груповому чаті з'явилося:
LAUREN: У будинку знайшли замурований отвір.
Меган:
MEGAN: ні
Джесс:
JESS: де
LAUREN: третій поверх
Меган:
MEGAN: НІ
Джесс:
JESS: який саме
Лорен надіслала фотографію.
Джесс відповіла не одразу.
Потім:
JESS: о
Меган:
MEGAN: що О
JESS: я пам'ятаю цю стіну
MEGAN: це буквально стіна
JESS: там стояла шафа
Лорен:
LAUREN: Коли?
JESS: тоді
Меган:
MEGAN: дуже точна історична дата
Джесс:
JESS: 2005
MEGAN: я не пам'ятаю шафи
JESS: ти не пам'ятаєш конуса
MEGAN: КОНУС Я ПАМ'ЯТАЮ
Лорен:
LAUREN: Зосередьтесь.
Джесс:
JESS: велика темна шафа. біля кімнати Бетсі
Меган:
MEGAN: зачекай
Ще:
MEGAN: та страшна?
Джесс:
JESS: ТАК
Меган:
MEGAN: я її ненавиділа
Лорен:
LAUREN: Чому?
MEGAN: вона скрипіла
Джесс:
JESS: вона не скрипіла
MEGAN: СКРИПІЛА
Лорен закрила чат.
За хвилину відкрила.
Меган:
MEGAN: там хтось жив?
Джесс:
JESS: у шафі???
MEGAN: ЗА СТІНОЮ
Джесс:
JESS: звідки я знаю
Лорен:
LAUREN: Ніхто не жив за стіною.
Меган:
MEGAN: ти не можеш цього знати
Лорен:
LAUREN: Я йду працювати.
Меган:
MEGAN: coward
О 9:06 Джесс стояла на кухні з чашкою кави й дивилася на фотографію.
Бен зайшов босоніж.
— Що?
— Нічого.
— У тебе обличчя.
— У всіх сьогодні моє обличчя.
Вона простягнула телефон.
Бен подивився.
— Стіна.
— Так.
— Гарна?
— Бен.
Він збільшив.
— Що я маю бачити?
— Там був отвір.
— Добре.
— Його немає на планах.
— Старий будинок.
— На жодних.
Бен повернув телефон.
— Старий будинок.
Джесс не відповіла.
Він відкрив холодильник.
— Молоко закінчується.
— Я куплю.
— Я куплю.
— Ти забуваєш.
— Ти теж.