Глава 12. Плюс один

У середу о 8:03 ранку Меган отримала лист із темою:

FINAL REMINDER — FOUNDERS WEEKEND GUEST INFORMATION

Вона відкрила його в ліфті.

Пробігла очима.

Імена.

Харчові обмеження.

Паркування.

Суботня вечеря.

Guest / Plus One: __________________

Меган закрила лист.

На четвертому поверсі зайшла жінка з бухгалтерії.

— Morning.

— Morning.

На сьомому — двоє чоловіків, яких Меган знала в обличчя, але не на ім'я.

На одинадцятому один вийшов.

На чотирнадцятому вона знову була сама.

Відкрила лист.

Guest / Plus One: __________________

Закрила.

— Це просто поле.

Двері відчинилися.

На жаль, не порожній коридор.

Перед ліфтом стояв її керівник.

— Що просто поле?

— Excel.

— Уже зранку?

— На жаль.

Вона вийшла.

О 9:17 Джесс написала:

JESS: Ви заповнили guest forms?

Меган не відповіла.

Лорен:

LAUREN: Так.

Меган підняла голову від монітора.

Відкрила чат.

MEGAN: що значить так

Лорен:

LAUREN: Значення слова не змінилося.

MEGAN: ти когось береш???

Пауза.

Джесс:

JESS: ВОНА КОГОСЬ БЕРЕ???

Лорен:

LAUREN: Я шкодую, що відповіла.

Меган:

MEGAN: Ноа?

Лорен:

LAUREN: Він і так там працюватиме.

Джесс:

JESS: це не відповідь

Лорен:

LAUREN: Саме відповідь.

Меган перечитала.

Усміхнулася.

MEGAN: о боже

Лорен:

LAUREN: Що?

MEGAN: ти хотіла його запросити

Тиша.

Джесс:

JESS: О БОЖЕ

Лорен:

LAUREN: У мене зустріч.

Меган:

MEGAN: зараз 9:19

Лорен:

LAUREN: Саме тому.

Вийшла з чату.

Джесс одразу:

JESS: А ти?

Меган поклала телефон.

Ні.

Через десять секунд він завібрував.

JESS: Меган.

Вона перевернула екраном униз.

Деніел подзвонив об 11:40.

Не написав.

Меган побачила ім'я й на секунду подумала, що всесвіт має дуже погані манери.

— Привіт.

— Ти можеш говорити?

Вона глянула на відкриті двері кабінету.

— Хвилину.

Встала.

Закрила.

— Тепер можу.

— У мене питання.

— Якщо про помідори, я не вибачатимусь.

— Не про помідори.

— Тоді питай.

— Ти вільна в суботу через два тижні?

Меган сперлася на стіл.

— Чому?

— Braves.

— Ти запрошуєш мене на baseball?

— У мене два tickets.

— Звідки?

— Client.

— Це етично?

— Так.

— Точно?

— Меган.

— Я просто перевіряю.

Деніел засміявся.

— То що?

Вона подивилася на лист.

Він був відкритий на другому моніторі.

Founders Weekend.

Субота.

Та сама.

Звичайно.

— Не можу.

— Добре.

І все.

Меган чекала.

— У мене Founders Weekend.

— А.

— В Атенс.

— Той самий?

— Є інший?

— У твоєму житті я вже нічого не припускаю.

Вона усміхнулася.

— Там вечеря.

— Зі штанами?

— Що?

— Тревор.

— Господи. Так.

— Тоді Braves програли.

Меган дивилася на порожнє поле Plus One.

Сказати було дуже легко.

Настільки, що вона не сказала.

Деніел змінив тему.

— Волтер приїжджає сьогодні.

— О.

— Хочеш познайомитися?

— З твоїм собакою?

— Так.

— Це серйозний етап?

— Дуже. Він judgmental.

— Коли?

— Я заберу його після роботи. Можеш приїхати десь о сьомій.

— Добре.

Пауза.

Деніел:

— Ти сказала «добре».

— Замовкни.

Він засміявся.

Після дзвінка Меган ще хвилину сиділа.

Потім відкрила форму.

Навела курсор на поле.

Guest / Plus One.

Закрила.

Волтер виявився старим золотистим ретривером.

Меган чекала чогось складнішого.

Великого.

Можливо, суворого.

Натомість Волтер підійшов до неї в коридорі, понюхав коліно й сів.

— І?

Деніел зачинив двері.

— Що?

— Я пройшла?

— Не знаю.

Волтер поклав голову Меган на стегно.

— Схоже, так.

— Він маніпулятор.

Меган почухала собаку за вухом.

Волтер заплющив очі.

— Я на його боці.

— Це швидко.

— Він приємніший за тебе.

— Я знав, що це станеться.

Деніел поніс собачу сумку на кухню.

Меган присіла.

— Привіт, Волтер.

Пес лизнув її в підборіддя.

— О.

— Не дозволяй.

— Пізно.

— Тепер він робитиме це завжди.

— Мене влаштовує.

Деніел зупинився.

Подивився.

Меган теж.

Щось у його обличчі стало м'якшим.

Не через неї.

Через собаку.

Через те, що вони обоє стояли в одному коридорі.

Меган випросталася.

— Не дивись так.

— Як?

— Не знаю.

— Дуже конкретно.

— Іди розбирай сумку.

Він пішов.

Волтер — за ним.

Меган — за Волтер.

Колишня дружина Деніел подзвонила о 7:23.

Меган саме наливала собі воду.

Деніел глянув на екран.

— Вибач.

— Відповідай.

Він увімкнув не speaker, але кухня була маленька.