Розділ 5

Зима знову настала, і сад Олексія покрився снігом. Малюк-Сонечко занурився у глибокий сон, чекаючи на прихід весни. Тим часом, Марічка та інші діти не сиділи без діла. Вони читали книги про рослини і природу, дізнавалися про те, як краще доглядати за садом і планували свої майбутні проекти.

Коли весна нарешті прийшла, сніг почав танути, і сад прокинувся від зимового сну. Марічка першою помітила, як маленькі зелені паростки з'являються з-під землі, показуючи, що Малюк-Сонечко знову прокидається. Вона з радістю почала доглядати за ним, поливаючи і спостерігаючи, як він росте.

Одного дня, коли діти гралися в саду, до них підійшла незнайома жінка. Вона була дослідницею, яка подорожувала світом у пошуках рідкісних і незвичайних рослин. Почувши про чудесного соняшника, вона вирішила особисто побачити його.

"Це неймовірно!" - сказала вона, дивлячись на Малюка-Сонечка. "Я ніколи не бачила нічого подібного. Він справді особливий."

Діти розповіли жінці історію про те, як їхній соняшник став символом дружби і єдності. Дослідниця була зворушена і запропонувала допомогти дітям доглядати за садом, поділитися своїми знаннями про рослини і навіть привезти нові види соняшників з різних куточків світу.

З цього дня сад Олексія став ще красивішим і різноманітнішим. Малюк-Сонечко виростав у супроводі нових друзів-соняшників, привезених з інших країн. Діти радісно навчалися доглядати за різними видами рослин і дізнавалися багато нового від дослідниці.

Малюк-Сонечко став не тільки символом дружби і єдності, але й початком великого пригоди, яка об'єднала людей з різних куточків світу. І так продовжувалася історія про дивовижного соняшника, який нагадував усім про важливість любові, турботи та пізнання нового.