Розділ 4

Пройшла весна, і літо знову принесло своє тепло та сонячне світло. Малюк-Сонечко вже виріс і став справжнім гігантом, його велике жовте лице було видно здалеку. Марічка щодня відвідувала його, розповідала про свої пригоди і навіть співала йому пісні.

Одного разу до саду завітала група дітей з сусіднього села. Вони були вражені красою соняшника і запитали Марічку, чи можуть вони також доглядати за рослиною. Марічка радо погодилася і розповіла їм історію про Малюка-Сонечка та його магічну здатність приносити радість усім навколо.

Діти почали приходити щодня, приносячи з собою воду для поливу та добрива для Малюка-Сонечка. Вони гралися біля нього, танцювали і навіть влаштовували маленькі свята, прикрашаючи його яскравими стрічками та квітами. Малюк-Сонечко став центром їхнього світу, символом єдності та радості.

Одного дня, коли діти були зайняті іграми, до саду підійшов старий дідусь. Він був дуже мудрий і досвідчений, його називали «Гармонійним Джоном». Дідусь уважно розглянув Малюка-Сонечка і помітив, як він розвивається під впливом любові та турботи дітей.

"Це справжнє диво", - сказав Гармонійний Джон. "Цей соняшник не просто рослина, він уособлює все добре, що є в людях: любов, турботу і дружбу. Він нагадує нам, що якщо ми будемо піклуватися про навколишній світ, він відповість нам взаємністю".

Слова Гармонійного Джона глибоко зворушили дітей. Вони зрозуміли, що їхня любов і турбота мають величезну силу. З того дня діти не тільки доглядали за Малюком-Сонечком, але й допомагали один одному, висаджували нові рослини та доглядали за всією природою навколо.

Малюк-Сонечко продовжував рости і розквітати, його жовте лице стало символом надії для всього села. Люди приходили з інших місць, щоб побачити цей чудовий соняшник і дізнатися історію про те, як звичайна рослина стала символом великої дружби та єдності.

І так, з кожним новим сезоном, історія про Малюка-Сонечка поширювалась все далі і далі, нагадуючи людям про важливість турботи один про одного та про нашу планету.