Розділ 3

Літо минуло, і осінь принесла з собою прохолодний вітер та золоті листя. Малюк-Сонечко продовжував рости, стаючи все більш пишним і величним. Він привертав увагу не тільки людей, але й тварин, які приходили до саду Олексія, щоб насолодитися його красою.

Одного дня, коли Олексій працював у своєму саду, до нього підійшла маленька дівчинка на ім'я Марічка. Вона була донькою сусідів, які щойно переїхали до села. Марічка була дуже сором'язлива, але коли побачила Малюка-Сонечка, її очі засяяли від радості.

"Яка краса!" - вигукнула вона. "Чи можу я подивитися на нього ближче?"

Олексій усміхнувся і кивнув. Він бачив, як Малюк-Сонечко приносить радість людям, і був щасливий, що нові сусіди також зможуть насолоджуватися його красою. Марічка обережно підходила до соняшника і відчула тепло його пелюсток. Вона почала приходити до саду щодня, щоб поговорити з Малюком-Сонечком та доглядати за ним разом з Олексієм.

З часом, Марічка і Малюк-Сонечко стали найкращими друзями. Вона ділилася з ним своїми мріями та секретами, а він, здавалось, відповідав їй своїм яскравим сяянням. Марічка розповідала йому про школу, друзів і свої маленькі пригоди.

Настала зима, і сніг покрив сад білою ковдрою. Малюк-Сонечко заснув, щоб навесні знову повернутися до життя. Марічка сумувала за своїм другом, але вона знала, що він повернеться навесні.

Коли прийшла весна, Марічка з нетерпінням чекала на той момент, коли знову побачить Малюка-Сонечка. І ось, одного ранку, вона побачила перші зелені паростки, що пробивалися крізь землю. Вона стрибала від радості, знаючи, що її друг скоро повернеться.

Малюк-Сонечко зростав разом з сонцем, і Марічка знову почала відвідувати його щодня. Їхня дружба стала ще міцнішою, і вони разом зустрічали кожен новий день з радістю та вдячністю за те, що мають одне одного.