Розділ 2

Минув рік, і весна знову прийшла в село. Олексій з нетерпінням чекав, щоб посадити насіння, зібране від Сонечка. Він вибрав найсонячніше місце в своєму саду і ретельно підготував ґрунт. З любов'ю посадив насіння і щодня доглядав за ними.

Одного ранку, коли Олексій вийшов у сад, він побачив маленькі паростки, які тягнулися до сонця. Він був радий бачити, що насіння Сонечка почало проростати. День за днем вони росли, і з кожним днем нагадували все більше і більше Сонечка.

Серед цих нових соняшників був один особливий, який Олексій назвав Малюк-Сонечко. Він мав таку ж саму здатність швидко обертати свою голівку за сонцем, як і його предок. Малюк-Сонечко ріс швидше за інших і незабаром став найяскравішим у всьому саду.

Одного разу, коли Олексій і його сім'я були зайняті збиранням врожаю, вони помітили, що Малюк-Сонечко не лише приваблює бджіл, але й стає домом для маленьких пташок. Пташки робили гнізда між його листям і співали веселі пісні. Сад Олексія наповнився життям і радістю.

Малюк-Сонечко став символом не лише надії та радості, але й нового життя, яке приносить спокій і щастя всім навколо. Кожен у селі знав про особливий соняшник Олексія і приходив подивитися на нього. Малюк-Сонечко став легендою, яку передавали з покоління в покоління, нагадуючи людям про важливість любові та турботи про природу.

І так продовжувалося життя у саду Олексія, де кожен новий сезон приносив нові радості і відкриття, завдяки маленькому соняшнику, який одного дня знайшов свій дім у їхньому серці.