Сон

* * *

Ми опинились біля жовтої зірки на краю спіральної галактики, бо  відчули бажання Творця допомогти розвитку Розуму цього світу. Творець розширив можливості Виконавчого Розуму нашої спільноти і ми знаємо, що Розум цієї планетної системи перевершить можливості нашої спільноти, а ми маємо допомогти йому отримати необхідну силу на шляху  Творця.

На третій від світила планеті на  час нашої появи вже виросло кілька носіїв Розуму – у воді та на суходолі. Перспективніші в еволюції істоти на межі води і суходолу. Творець тут дав можливість розвитку особистості тим аборигенам суходолу, які свого часу через тектонічні та кліматичні зміни пристосувались до виживання у воді. Від своїх родичів, які свого часу не втратили можливості існування на суходолі і у яких верхні кінцівки теж з розвинутими п’ятьма досить рухливими закінченнями, вони відрізняються вже зовні. Майже все тіло вільне від шерсті, на голові волосся стало довгим – щоб новонародженим дитинчам було зручно триматися під час полювання у воді.  Шерсть на поверхні шкіри замінив шар жиру під шкірою. Молочні залози самок значно збільшені, щоб молоко для маляти було теплим навіть після довгого перебування матері у прохолодній волі. Статеві органи теж змінились: у самки  сховались глибше, у самця – став довшим. Будова лицьової частині голови теж зазнала змін: дихальні отвори дозволяють пірнати під воду, вода не потрапляє у легені.

 Термін життя їхніх органічних тіл короткий – всього кілька десятків обертів планети навколо зірки, самиці швидко досягають статевої зрілості, плодились майже кожного оберту планети навколо світила - еволюція розуму цієї планети проходить швидко через часту зміну поколінь..

Творець наділив ці істоти величезною емоціональною енергією та унікальним мозком, здатним самостійно вдосконалюватися. Розум мозку аборигенів ще без розвитку свідомості швидко та ефективно вибирає шлях до оцінки нової інформації. Єдність групи еволюцією запрограмована – виживали лише ті групи, які успішно взаємодіяли всередині роду та ефективно відбивали напади аутсайдерів. Так само еволюція визначила важливість реакції на інформацію: своєчасна відповідна реакція на негативну важливіша,  ніж на позитивну. Це затрудняє саморозвиток, який вимагає змін: для них втрата звичного важливіша за вірогідне майбутнє покращання

Їх гурт – це не наша спільнота рівних, а сукупність індивідуальностей. Розвиток Свідомості окремої особи утруднений емоціональністю тіла та могутнім потенціалом мозку, його матеріалістичним розумом, в якому на час нашої появи суспільна Свідомість лише почала формуватись. хоч розвиток розуму вплинув на біологічну еволюцію – рухливі закінчення верхніх кінцівок розвинулись настільки, що їх можна вважати інструментом творчого розуму мозку.

На час нашої появи закінчувались чергові катаклізми: острів, на якому розвинулась найбільш перспективна спільнота аборигенів, поглинуло море. Оскільки це відбулось не миттєво, то аборигени використали матеріали болотяної рослинності, робили плавучі платформи і, коли острів разом з зарибленим мілководдям під час чергового вибуху вулкану зник під водою, більшість платформ з їх мешканцями досягли доволі далекого суходолу. Тут вони вже роблять примітивні інструменти, якими користуються для здобування їжі, навчилися використовувати вогонь – хоч добувати його ще не вміють. В першу після нашої появи зміну поколінь людей найбільш чутливі відчували нашу присутність вночі на досить значній відстані, це їх насторожувало. В зв’язку з цим ми спочатку наближались до них вдень, маскуючись сонячною енергією, з кожним разом збільшуючи термін нашої присутності в сутінках. Вночі спостерігали лише за допомогою Виконавчого Розуму - доки не стали для них звичним оточенням.

Суспільний статус окремої особи всіх аборигенів суходолу визначає переважно фізична сила, але досить часто лідером групи найбільш розвинених аборигенів стає найрозумніша істота, здатна хитрістю подолати силу. Лідер забирає у інших їжу і все, що йому сподобається. Найслабша і найменш розвинена істота потерпає від усіх членів групи. Але майже в кожній групі є істоти, які здатні відстоювати своє будь-якою ціною. Таких фізично сильніша більшість групи після перших сутичок, як правило, оминає – занадто дорого обходиться силі боротьба з пристрастю.

В обраних Творцем для першочергового розвитку аборигенів почав діяти соціальний відбір. Основною проблемою було забезпечення енергією (їжею) всіх членів групи, щоб вона могла існувати. Оскільки гурт міг вирішувати свої проблеми тільки в стабільній ситуації, коли вони між собою не гризлися,  то найагресивніших (часто найрозумніших) стали або знищувати, або виганяти. Зграя тварин поступово перетворювалась в суспільство людей, почала свій розвиток свідома відповідальність.

Більшість, що залишилась, мусила ділити їжу на всіх, встановивши відповідні звичаї-закони. З часом такий відбір вплинув на розвиток мозку, в якому дільниця, яка примушувала людину ділитися їжею заради спільного виживання, стала дуже великою. (Менш розвинуті аборигени планети здатні поступитися їжею лише тоді, коли самі наїлися і втратили інтерес до неї) Такі групи зростали,  і в боротьбі за територію, мисливські угіддя, завдяки чисельності отримували перемогу.

Ті вигнанці, що вижили, об’єднувались в новому місці, розмножувались і знов позбавлялись асоціальних.

Могутній потенціал мозку найбільш розвинених аборигенів на час нашої появи вже отримав здатність розвитку свідомості розуму органічного тіла. Оскільки енергетична частка Розуму лише після плідної співпраці з свідомістю органічної особистості здатна продовжити свій шлях до Творця, то мета нашого перебування тут – підготування енергетичної частки розуму до плідної співпраці розумом органічного тіла, розвиток його свідомості. Цей процес ускладнюються тим, що розум мозку зорієнтований на відчуття і потреби органічного тіла та традиційну поведінку оточення і майже не чує своєї енергетичної частки. За тривалий процес еволюції мозок аборигенів звик витрачати енергію лише на боротьбу за забезпечення власного організму енергією для підтримання свого існування. Він налаштований на вирішення біологічних проблем – організм, що отримав достатню кількість їжі, переходить у стан задоволення, виробляє гормони щастя. Витрати енергії, які спрямовані не на забезпечення матеріальних потреб організму, включають захисні механізми, які виробляють гормони що викликають роздратування. Духовна сила, яка переможе інстинктивні звички такого тіла, набагато ближче підніметься до Творця. Наше завдання допомогти зробити це енергетичним  часткам розуму цих людей.